Їх сміх і спів, як джерело, з якого п'єш травневі роси (М. Боровко). 2.І липень, що в густі покоси вгруз, селу, неначе хлопчику малому, натяг на очі
сонечка картуз (М. Боровко). 3. Зимовий вечір, закуривши люльку, розсипав
зорі наче іскри (В. Симоненко). 4. Вишитий або тканий рушник як місток до
наших душ, від часів недавніх і далеких... (М. Чудна). 5. Через душі, мов через
вокзали, гуркотять состави почуттів (В. Симоненко). 6. І дивиться місяць на
землю, де в цвіті, немов у фаті, йде весна (Д. Іванов). 7. Голова без розуму, як
ліхтар без свічки (Нар. творчість ).
