Спишіть речення. Поставте, де слід, розділові знаки при відокрем лених обставинах. Проаналізуйте випадки, коли обставини стоять після
сурядних і підрядних сполучників, коли одиничні дієприслівники не від-
окремлюються,
1. Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський). 2. Вона го
ворила запинаючись і від зусиль морщила чоло (В. Підмогиль-
ний). 3. Ліси загорілись пожежею, горіли не стліваючи (У. Сам
чук). 4. Аж тоді Кріт хоч і огинаючись і позираючи скоса на
Yжака видобувся з нори і сів біля неї близенько. 5. Вночі гудуть
вітри гримучі, дроти ридають на стовпах. І розмeтавши крила,
тучі метуть порошею в степах (М. Луків).​

У суспільстві завжди цінувалися, і будуть цінуватися такі чесноти, як чесність, доброзичливість, вихованість. Але як ми можемо зрозуміти людина, справді щира у своїх намірах? Бувають люди, які ховаються за масками, вона вдає що вона добра твоя найкраща подруга, але насправді, вона завжди готова відвернутися від тебе.

Є тільки один б дізнатися, чи ця людина правдива у своїх діях- це подивитися на її поведінку, коли її ніхто не бачить. Наприклад, можна довго говорити про те, що потрібно допомагати старшим, підтримувати у скрутну хвилину, дбати про природу, тварин...Але якщо ця людина ніколи не притримає двері, щоб мама з візочком виїхали, не поступиться місцем в транспорті, із зневагою відноситься до старших тому, що її знайомі не побачать її вчинка, з цього можна дізнатися її чесноти не справжні.

Саме тому, потрібно аналізувати людину не по розмовах, а по ділах.

Як відрізнити справжні чесноти від удаваних?

У суспільстві завжди цінувалися такі чесноти, як доброта, щирість, чесність, доброзичливість, вихованість. Але як же дізнатися, чи насправді людина щира, добра та ввічлива або вона просто грає роль? Буває й так, що під маскою удаваної доброзичливості ховається огидна фізіономія егоїста, байдужого до всього та всіх, крім себе. 

На мій погляд, єдиний б дізнатися, якою є та чи інша людина насправді - це проаналізувати її вчинки, зроблені тоді, коли цю людину нихто не бачить. Саме тоді, коли людина залишається на самоті, вона вчиняє так, як вважає за потрібне. Наприклад, можна скільки завгодно говорити про те, що слід поважати літніх людей, але якщо ця людина, коли її ніхто зі знійомих не бачить, не поступиться місцем старенькому дідусю або бабусі, не до вийти, не притримає двері в магазині - ця людина є недоброю та невихованою. А ось якщо людина робить добрі вчинки і не робить поганих, навіть якщо про це ніхто не дізнається - тоді її чесноти є справжними.

Таким чином, тільки вчинки людей, які робляться не на очах рідних, друзів та знайомих, можуть сказати про те, чи грає людина роль доброї, чесної, вихованої людини або насправді є такою.