Синтаксичний розбір речення Нехай до останку у серці горить безсмертний вогонь боротьби і кохання

1. Не раніше ніж, коли сонце на дворі зійде.
2. Калина так хизується красою, як людина розумом.
3. Невідомо звідки визирнула тінь, так що хлопець злякавшись задрижав.
4.Радість усіх обіймає так, що на душі стає радісно.
5. Ніхто не знає, коли у тієї людини відбудуться усі її мрії, коли вона віднайде себе у цьому світі.
6. Справжня весна настане тоді, якщо прийде щастя і запускають солов'ї.
7. У той час, як тоненьким шаром землю покрив білий сніжок, кілька квіток ще цвіло.
8. Розкажи мені сину, як ти розбив цю вазу?
9. А жита шелестіли тихо і безкрайно, незважаючи на те що була погана погода.
10. Скільки треба щастя, щоб все було добре і прийшла в сім'ю радість?
11. Коли буду наполегливо вчитися, коли буду старанна, коли не буду зациклюватися на помилках, завершу свій труд.

Заходила ніч.

Німіє степ і тьмариться.

Поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки довгої літньої

днини. Не погасло ще на заході, як кров, червоне зарево, а вже над ним

у темряві далекого неба зажевріла, немов жарина в попелі, вечірня зоря.

А місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною

плямою, під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим чарівним

огнем.

Ринуло з неба ціле море тихого світла, усе на землі потопляючи. Над

степом промайнув легенькою тінню незрячий сон.

Ніч зайшла.

Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу

хуторець.

Синіють у промінні хатки. У яр потяглися довгі тіні.

Тихо в хуторі, мов у скам’янілому царстві із давньої казки.

Серпи, коси, вози, збруя — усе мертво лежить коло хат, немов ті цяцьки,

що перед сном порозкидали малі діти. По дворах манячать стіжки свіжої

пашні, мало не поруч з хатами тягнуться ниви з блискучою стернею.

Объяснение:

⚘⚘⚘⚘⚘⚘⚘❤❤❤❤❤❤