2. Позначте словосполучення, утворені правильно, A) Подорож, що захоплюс захоплююча подорож.
Б) Скроні, що посивіли посивілі скроні.
в Камінь, по психиты лежачий
камінь.
Слова, що хан тоють хвилюючі слова.
Юнак, що подороду подорожуючий юнак.​

Рано бабуся принесла велику миску тіста на кухню. "Сьогодні ліпитимемо вареники, - сказала, - з вишнями." Я миттю встала з ліжка і прожогом вилетіла з кімнати. Вмочила руку в муку і взяла шматочок тіста, аби зліпити вареник, бо це діло я люблю. "Візьми вишеньку, - мовила бабуся, - і ліпи обережно."

Бабусині поради до я послухала її. Через декілька хвилин у мене вийшов бокастий красень із вишневим пузом. Я обережно поклала його в каструлю і знов взялась до роботи. Мому захопленню не було меж. Я робила вареники швидко і старанно, а бабуся лиш усміхалась...

Увечері вся наша сім'я смакувала вишневими варениками. Бабуся хвалила мене за роботу, а я чомусь ніяковіла...

                         Моя улюблена справа - фотографувати
 Без улюбленого заняття - хобі, живеться не зовсім весело, тому у кожної людини обов'язково є одне або навіть декілька різних захоплень. Захоплення допомагають людям відпочити, підняти настрій, коли раптом стало сумно, можна змайструвати або скласти щось прекрасне. Захоплення моїх друзів різноманітні: один любить малювати, інший редагує зняте ним відео і розміщує ці ролики на своєму каналі, третій на ударних інструментах грає, можна тільки уявити, що його сусіди думають про таке чудесне хобі! Але нічого не поробиш, адже якщо це заняття улюблене і воно приносить людині радість, іншим можна трошки потерпіти навіть гуркіт барабанної установки. Моє улюблене заняття не таке екстремальне, як у деяких, тому що я всього лише захоплююся фотографією. Можливо зараз мій фотоапарат недостатньо хороший для цього заняття, але з чогось же треба починати! Фотографуванням я займаюся всього пару років, з тих пір як мені на Новий рік подарували саму звичайну цифрову камеру. В ту ж святкову ніч я зробив чималу кількість смішних фото, які і зараз любить переглядати вся моя сім'я. А на наступний день був казковий снігопад, тоді я вирішив взяти на вечірню прогулянку свого нового друга - фотоапарат, і відобразити мою улюблену зимову погоду на пам'ять. Кадри вийшли просто незвичайними, тому що пухнасті сніжинки, ніби спеціально позуючи для мене, повільно-повільно кружляли в повітрі, переливаючись у світлі ліхтарів немов самоцвіти. Фотографії вийшли дуже красивими, вони до сих пір є моїми найулюбленішими, навіть незважаючи на те, що в той момент я не особливо розбирався в цьому мистецтві.