Загальноприйняте правило: треба змінити слово або підібрати спільно- кореневе так, щоб ненаголоиіений го лосний став наголошеним. Вимова Написання /є/-* 1 * 1 [ в е ис н а ] в е с н а , б о в ё с н и [ о з е ир о ] о зе р о , б о о з ё р а [ в е ис е л и і] в е с е л и й , б о в е с е л о [ в е ирш йна ] вер ш и н а, б о в е р х [ и ] — [ І Ґ ] [в ё л и еч ] в е л и ч, б о в ел и ки й [ ч и ‘ с л о ] чи сл о , бо ч и сл а [ в и еш н ё ва ] ви ш н ева, бо ви ш ня [ т и ех ё н ’к о ] т и х е н ь к о , б о т и х о УВАГА! Але це правило ми не можемо застосувати до дієслів, у яких відбувається чергування е — и: беру — зб и р а ти .__
Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
