6. 5. Укажіть речення, у якому обставина виражена відокремленим дієприслівниковим зворотом (розділові
знаки пропущено).
А. Син торкнувшись смичком скрипки почав грати улюблену мамину мелодію.
Б. Настуся заспівавши підбігла до мами й міцно її обняла,
В. Дідусь увесь час працював у саду не покладаючи рук.
Г. Наталка всупереч нашим побоюванням працювала старанно.
У якому односкладному реченні головний член виражений дієсловом першої або другої особи однини чи
множини теперішнього або майбутнього часу дійсного або наказового
А. Безособовому.
Б. Узагальнено-особовому.
В. Неозначено-особовому.
Г. Означено-особовому.
7. Який присудок називається складеним дієслівним?
А. Виражений дієсловом у формі дійсного
Б. Виражений допоміжним словом, що передає граматичне значення в поєднанні з інфінітивом, який
виражає основне лексичне значення,
В. Виражений дієсловом у формі умовного або наказового
Г. Виражений іменною частиною мови та допоміжним дієсловом-зв'язкою.
8. Якою частиною мови виражається підмет у називних реченнях?
A. Прикметником у формі називного відмінка.
Б. Займенником у формі називного відмінка.
В. Іменником у формі називного відмінка.
Г. Числівником у формі називного відмінка.
9. Виберіть називне речення.
А. Дідусь і бабуся - гордість сім'ї.
Б. Батько завжди з нами.
В. Наша родина дуже дружна.
Г. Світла душа мами.
10. Укажіть речення, у якому між підметом і присудком треба поставити тире (розділові знаки пропущено).
А. Мама моя надія і віра і вічна любов.
Б. Батьки завжди мене виховували чемною привітною до людей,
В. У бабусиній скрині так багато справжніх оберегів нашої родини.
Г. Не зневажайте маминої мови й батьківської мудрої поради.​

 Які риси характеру я хочу в собі виховати 
      Мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "Яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш?" або "Ким мрієш бути?". У молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як Карабас-Барабас або Бармалей. Але то було усе несерйозно і необмірковано. Згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. Я посварився 3 усіма своїми друзями. Спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. Чомусь я тоді так думав. Але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. Батьки відразу відчули, що у мене неприємності. Одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. З тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? Мабуть, причина у мені. Я дивився на батька і хотів бути таким, як він. Мій батько - посадова особа. У нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. Він знає так багато! На день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. А за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. Моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. Я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. Невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. З тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. А ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє розпорядження!). Але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною. 

Скласти оповідання пропоную так:

Яскравого сонячного ранку хтось несподівано постукав у двері. Мишко здивувався, адже ні на кого не чекав. Хлопчик зліз з дивану, швиденько побіг відкривати двері. На порозі стояла його вірна подружка Марічка. Вона була сумна та заплакана.

- Що сталось, подруго? - спитав Мишко.

- В мене зник Арчі - мій вірний пес.

Мишко одразу зрозумів суть трагедії. Арчі - це собака породи коргі, виставковий пес. Він не тільки коштує дуже дорого, а й є напрочуд гарним товаришем Марічки.

Друзі швидко побігли на вулицю, щоб розшукати Арчі. Мишко одразу запропонував якомога швидше розклеїти оголошення про зникнення, а Марічка бігала та питала у людей про свого друга. Під вечір друзів поглинув розпач. Проте несподівано з-за рогу вийшов чоловік, а у його руках весело гавкав Арчі.

- Де ти був, Арчік? - спитала хазяйка.

- Я його знайшов біля гаражів. Зграя собак загнала його в кут, тому його треба показати ветеринару.

- Дякуємо вам, мужчино!

Арчі одужав, а Марічка більше ніколи не спускала очей зі свого вірного друга.