Один із вас мас утворити від поданих іменника на слова за до суфікса от(а), а другий - за до суфікса сер)
Затишіть утворені слова. Перевірте са радного правильність виконанесе
Товариш, кріпак, студент, парубок, ткач, агент, юнак.​

Україну називають матір’ю. Батьківщина, як і мама – одна єдина, найрідніша. Вона для людини як два крила птахи, що дані для польоту. Батьківщина починається із мами, її колискової. Батьківщина – це і тато, його дужі руки, готові завжди підтримати, його мудрі слова, які нам завжди потрібні в житті. Батьківщина – це наші бабусі і дідусі, які ніжать і пестять нас. Отже, Батьківщина починається з родини від батьківської хати. Дорослі повинні пам’ятати, що якщо вони щиро люблять свій рідний край і демонструють цю любов своїм дітям, тоді їхні діти теж будуть сильно любити Батьківщину, а патріотизм не буде для них порожнім поняттям.

Необхідно постійно показувати дітям привабливі сторони любові до рідних місць і навколишнього середовища. Ось тоді можна цілком бути впевненим у тому, що їхні діти стануть гідними громадянами свої рідної Батьківщини. Важливо пам’ятати, що патріотизм є вираженням єдиних почуттів громадян країни у формі національної гордості, а також у вигляді шанобливого ставлення до інших народів.

У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і побратимів. На знак побратимства вони мінялися хрестами з тіла, а все інше було спільне. Вони дарували один одному коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного або захищали своїм тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності.
Повернувшись з походу, козаки ділили здобич. Потім починали гуляти. У пияцтві та гулянні вони старалися перевершити один одного. Але вживати спиртне під час військових походів було заборонено. За пияцтво, як і за зраду, передбачалася смертна кара. У жодній армії світу не було таких вимог.
Відгулявши кілька днів козаки поверталися в буденне життя. Вставали до сходу сонця, йшли на річку купатися, їли житнє борошно з водою і засмаженою олією. Кожен носив свою ложку у халяві чобота. Потім бралися кожен до свого діла: хто латав, хто прав свій одяг чи лагодив зброю, інші поралися біля човнів та коней, займалися господарством. Юнаки змагалися в їзді на конях, стрільбі, кидалися один на одного та боролися.
Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до куренів. Коли хлопчикові виповнювалося 14 років, той козак, що привіз його, брав свого вихованця щоб той чистив зброю, порався біля коня, всіляко допомагав у походах.