ОЧЕНЬ Виписати типи складних речень: сср, спр, безполучникове, з різними видами зв'язку. З цього тексту:Люди багато в чому зобов'язані своїми успіхами саме голосу. Щоб зрозуміти це, послухайте Річарда Бартона, власника одного з найкращих голосів XX ст.; згадайте Вінстона Черчілля, незабутній голос якого приносив утіху мільйонам людей під час Другої світової війни; згадайте Грету Гарбо, голос якої звучить у пам'яті людей та хвилює іх, як і колись. Враження про голос, наприклад, політичного діяча, як і про зовнішній вигляд, складається протягом перших декількох секунд. Голос може переконати слухачів стати на ваш бік, запевнити іх у чомусь, завоювати їхню довіру. Людсыкий голос—могутній інструмент. Ви можете розворушити людей чи приспати їх зачарувати або відштовхнути.Потрібно завжди пам'ятати про те, що ваші слухачі очікують почути приємний голос, і вони цілком заслуговують на це. Неприємний голос може стати ахіллесовою п'ятою вашого іміджу. Він може перекреслити всі ваші переваги. Уявіть собі могутнього атлета з писклявим тонким голосом чи успшного фінансиста з різкою гугнявою вимовою. Згадайте, наскільки дратує голос комівояжера, який у розмові по телефону чи через двері, коли ви обідаете, починає нити, буквально благати зробити покупку. Такі люди могли б досягти більшого, якби вдосконалювали свій голос. Інакше кажучи, ваш голос повинен сприяти вашій кар'єрі, а не нівечити її . Чому ми довіряємо деяким телекоментаторам? Чому деякі з них залишаються нашими улюбленцями на тривалі роки? Частково це відбувається завдяки їхньому спокійному низькому мелодійному голосу, позбавленому нот, що дратують і відволікають увагу. Телеведучі, які мають привабливу зовнішність, але не володіють постановкою голосу, досить швидко зникаоть з екрана телевізора. Зрозуміло, що вони видатні журналісти й кореспонденти, але подати репортаж pізким, грубим, гугнявим голосом означає не вижити в жорсткій професійній конкурентній боротьбі. Залишаються власники чудових, добре поставлених голосів. Є категорія людей, голоси яких завжди викликають замилування. Це диктори класичних музичних радіостанцій. Такі люди часто володіють доброю вимовою. Незважаючи на те що більшість із них мають приємний голос від природи, вони все одно багато та свідомо працюють, над ним. Не має значення, який голос у вас від народження. Завдяки практиці ви зможете виробити такий голос, який відповідав би вашій фаховій майстерності та яскравій індивідуальності (Л.Зубенко).​

Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.

У системі сучасної української літературної мови, як відомо, виділяються такі функціональні стилі: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовний, а також конфесійний, що повертається в систему української мови наприкінці ХХ століття. Публіцистичний стиль – це один з функціональних стилів літературної мови, призначений для передачі масової інформації, який характеризується популярним, чітким викладом, орієнтованим на швидке сприймання повідомлень, на стислість і зрозумілість інформації.На сьогодні всі наукові дослідження публіцистичного стилю мови виходять з функціональної своєрідності публіцистичного стилю, яка полягає в діалектичній єдності двох функцій – впливу та повідомлення. Разом з тим, хоча в різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи  мають бути взаємно врівноважені, на сучасному етапі комунікації посилюється експресивна функція. У мові газет, журналів, Інтернет-видань дедалі частіше вживається поряд із розмовно-літературною лексикою розмовно-нелітературна: просторічна, в тому числі вульгарна, жаргонна, діалектна, лексика позанормативних запозичень, яка має досить виразну експресію.Актуальність теми зумовлена, з одного боку, різкою активізацією на сучасному етапі уживання експресивної лексики в мові української публіцистики та погіршення її якості в зв’язку з обсягом і швидкістю інформації через ЗМІ, що відображає загальний рівень культури; з другого боку, недостатньою вивченістю функціонування експресивної лексики в зв’язку з її великим обсягом і динамікою. Функції експресивної лексики в публіцистичному мовленні досліджувалися, однак ці роботи містять лише фрагментарні відомості про мотиви її використання, контекстуальне оточення, участь у створенні загального емотивно-оцінного плану тексту.Експресивний аспект мови як результат мовленнєвої діяльності мовної особистості займає все більше місце в лінгвістичних дослідженнях. Проблема експресивності опиняється в центрі активних пошуків сучасних лінгвістів. Вона потребує уваги як філологів, редакторів, так і журналістів.Об’єктом даної курсової роботи обрано мову сучасної української публіцистики. Мова друкованих засобів масової інформації є одним із найдинамічніших підстилів публіцистичного стилю: у ній доволі яскраво й швидко відзеркалюються зміни, що відбуваються в суспільстві. Сьогодні в мові преси особливо помітна конкуренція інформаційності та експресивності функцій [6].Предметом аналізу є експресивна лексика в публіцистичних текстах.Експресивність виступає в тексті як засіб прагматики, яка в (комплексі з іншими мовними засобами контексту) сприяє, з одного боку, прояву позицій самого журналіста, його інтерпретацій, емоцій і оцінок, а з іншого – виявляючи мовну стратегію автора, стає одним із засобів мовного впливу на читача.Метою дослідження є вивчення експресивної лексики сучасної української публіцистики та особливості її уживання в сучасній періодиці.У зв’язку з визначеною метою постають такі завдання:– з’ясувати мовні особливості та екстралінгвістичну зумовленість публіцистичного стилю;– показати джерела формування та поповнення експресивної лексики в мові сучасної української публіцистики;– схарактеризувати особливості вживання експресивної лексики.Основним методом дослідження є описовий.Структура: дана робота складається зі вступу, двох розділів з підрозділами, висновків, списку використаної літератури (50 джерел), доповіді.