Мова – духовне багатство народу. синтаксичний розбір очень надо​

1. недобрий шлях веде в злий край. 2. Після дощу капелюх непотрібний. 3. Доброму каменю пісок не страшний 4. Слава тому, хто в годину цю грізну в праці невтомній поборює млу. 5. То була не сумна пісня подоланого, а радісний спів переможця.

6. Хто робить вигляд, що до всього здатний, той ні до чого нездатний. 7. Тарас стояв і вдивлявся в далеч річки крізь невеликі шибки вікна.8..Зима засипає сніговими кучугурами аж ніяк не яскраві краєвиди

1. недобрий(означення) шлях (підмет) веде(присудок) в злий(обставина) край(додаток). 2. Після(обставина) дощу(додаток) капелюх(підмет) непотрібний(присудок).

Як ви думаєте, що таке добро? А що таке зло?

Упродовж всієї своєї історії людство намагається відповісти на ці вічні питання. Давайте поміркуємо разом. Мені здається, що добро в першу чергу пов'язане з умінням радіти і співчувати, співпереживати, відгукуватися на відчуття інших і тримати свою душу відкритою.

Коли ми говоримо про людину «добрий», то маємо на увазі, що він готовий ' прийти на до ншому, роблячи це не заради вигоди, не на показ, а безкорисливо, за велінням серця.

Але чи можна бути добрим взагалі, ніяк не проявляючи доброту в справах? Мені здається, навряд чи. А чи можна примусити людину бути добрим? Неможливо! У англійців із цього приводу є цікаве прислів'я: «ви можете змусити коня підійти до води, але не можете змусити її пити». Добрі справи люди здійснюють за велінням серця, за наказом совісті, а не з примусу.

Чи є початком доброго відношення до людей уміння прощати? Але необхідність і готовність прощати спричиняє за собою етичний пошук. Як співвіднести доброту і поблажливість, провину і покарання? Відповіді на ці складні питання нам доводиться вирішувати все життя.

Але мені хочеться, щоб ви в будь-якій життєвій важкій ситуації пам'ятали слова Габріеля Гарсіа Маркеса: «Завжди знайдуться люди, які захочуть заподіяти тобі біль. Але потрібно продовжувати вірити людям, тільки бути трохи  обережніше»