1. В яких рядках усі іменники є назвами істот: 1) народ, коваль, боєць, муха, товариш, шпроти, курча;
2) буквоїд, покійник, студентка, стратег, краб, професор, соловей;
3) людство, президент, риба, лісовик, фіалка, комар, півень;
4) білоручка, телятко, німфа, сорока, кажан, донжуан, лосось?
2. Визначте, в яких рядках усі іменники є назвами неістот:
1) весна, дуб, братство, комашня, рука, день, соломинка;
2) вапно, радість, терен, голова, ґедзь, повість, сувенір;
3) тополя, онук, ластівка, будинок, килим, гарбузиння, азот;
4) хліб, символ, голота, визволення, дружба, івасі, вечір?
3. У якому рядку (рядках) усі іменники мають чоловічий рід:
1) манжета, магараджа, рівня, гуща, пустеля, хлоп’я, комашня;
2) розвій, кефаль, прив’язь, прихвостень, фланель, ситець, лазур;
3) дріб, нероба, степ, тюль, Керч, прорість, тюлень;
4) біль, нежить, воєвода, креп, Сибір, меланж, минтай?
4. У якому рядку (рядках) усі іменники мають жіночий рід:
1) мозоль, приріст, кахля, пашниця, скатерть, молодість, лазур;
2) премія, розкіш, міць, гиря, суддя, голубінь, сутінь;
3) вість, форель, чергова, сушеня, юнь, мурашня, постеля;
4) мазь, панна, миля, тесля, комашня, манія, пашниця?
5. У якому рядку (рядках) усі іменники належать до спільного роду:
1) староста, нечеса, сирота, лівша, професор, теща, сорока;
2) нероба, воєвода, задирака, Саша, базікало, каліка, заметіль;
3) листоноша, нездара, бідолаха, білоручка, убивця, плакса, ледащо;
4) забудько, дідище, недоріка, городище, бабисько
6. У яких рядках усі іменники подвійного роду:
1) пасовище, задирака, бабище, дівчисько, носище;
2) зайчисько, дубище, льодище, головище, багнисько;
3) свекрушисько, незнайко, вовчище, хлопчисько, дружище;
4) вітрище, звірятко, пожарище, рева, пасовисько?
7. З’ясуйте, в якому рядку (рядках) усі іменники вживаються тільки в однині:
1) школа, вода, ворота, павутиння, малина, біг, ромб;
2) гордість, розвиток, гіпюр, Олеся, успіх, зібжжія, іній;
3) любов, ніч, дощ, буря, Орел, вояцтво, звук;
4) темп, жир, здивування, колосся, Слава, біль, сталь;
5) гусінь, мить, слава, подія, грам, стиль, вишиванка.
8. У яких рядках усі іменники вживаються тільки у множині:
1) події, канікули, здобутки, шахи, вила, в’язи, радощі;
2) ресурси, переговори, окуляри, дріжджі, Сочі, дрова, гроші;
3) відвійки, цимбали, Черкаси, фінанси, штани, сани, вінця;
4) оглядини, явища, люди, Суми, граблі, хитрощі, ясла;
5) колоски, ворота, змовини, лижі, ножиці, ночви, помиї?
9. Визначте, в яких рядках усі іменники можуть мати форми однини і множини:
1) гуска, тінь, вечір, яблуня, серце, село, туман;
2) щастя, мед, ромашка, знання, масло, цвіт, зима;
3) горіх, мозоль, доповідь, хлоп’я, танець, обличчя, відсоток;
4) монолог, ягідка, дарунок, діалог, метр, підпис, зоря;
5) зошит, зміна, горно, вершник, лінія, бюлетень, перерва?
10. У якому рядку (рядках) усі іменники належать до І відміни:
1) Чернігівщина, мати, дітвора, сон-трава, сім’я, осінь, лисичка;
2) молотарка, комашня, ткачиха, надія, дітлашня, школа, гиря;
3) зернина, мачуха, друкарня, мрія, буря, недотепа, Ілля;
4) бабка, весілля, історія, стежка, комашня, Костя, горлиця;
5) крейда, земля, нероба, перерва, картопля, статуя, Вася?

До особливостей наголошування слів української мови належать:

– наголошування слів з рухомим наголосом (віз, везла́);

– наголошування слів з усталеним наголосом, переважно іншомовних (кварта́л, кіломе́тр, аристокра́тія);

– подвійне наголошування слів (за́вжди́, по́ми́лка);

– наголошування складних слів (прива́тнорабовла́сницький, ра́боторгі́вля);

– наголошування іншомовних слів, які можуть становити труднощі у вимові (фено́мен, до́гмат, гене́зис);

– наголошування слів, форм слів, відповідники яких у російській мові або в діалектному мовленні мають відмінні наголоси (ки́дати, нови́й, ви́падок, віднести́,);

– наголошування слів з метою розрізнення їх значень (ви́ходити і виходи́ти, забі́гати і забіга́ти).

В українській мові є правила акцентуації, які поширюються на певні групи слів:

– дієслова вести́, нести́ і под. мають наголос на останньому складі, слово бути в інфінітиві та у формах майбутнього часу – на першому, а в минулому часі одн. (жін. та сер. р.) й мн. – на останньому (бу́де, бу́дуть, була́, були́ тощо);

– іменники на -ання наголошуються, як їх твірні дієслова (розв’яза́ння, планува́ння тощо); у двоскладових іменниках наголошується останній склад (знання́, звання́ тощо);

– абстрактні іменники на -ин-а, утворені від прикметників, мають наголос на останньому складі (величина́, новина́тощо);

– географічні назви на -щин-а, -чин-а мають такий наголос, як і слова, від яких вони утворені (Ки́ївщина, Доне́ччина);

– відіменникові та віддієслівні іменники з префіксами ви-, від-, за-, на-, над-, об-, пере-, під-, по-, при-, про-, роз-, мають наголос здебільшого на префіксах (за́хід, ро́зстріл, за́тишок, пере́біг, при́повідка тощо); винятки розгро́м, зачи́н, набі́р;

– переважна більшість іменників у множині має наголос на закінченні (листки́, сторінки́ тощо);

– однаково наголошуються слова такого типу творення, як аристокра́тія, демокра́тія; діало́г, катало́г тощо; числівники одина́дцять, чотирна́дцять, п’ятдеся́т, шістдеся́т тощо; більшість слів однакового типу творення мають різний наголос, напр.: вимика́ч, шука́ч і вини́щувач, випро́стувач; міліме́тр, кіломе́тр і баро́метр, термо́метр тощо.

Популярність пісні Семена Климовського «Їхав козак за Дунай» безпрецедентна. Її співали вже в середині вісімнадцятого століття. Мотив розлуки козака з коханою дівчиною, образний лад пісні, характер мелодії дають підстави називати її романсом.

У добу романтизму було написано інші тексти, які виконували на мелодію «їхав козак за Дунай». Митці створювали нові варіації на тему української пісні. Це арія Лести в однойменній опері віденського композитора Кауера, опера Кавоса «Козак-віршувальник», вірш Пушкіна «Козак», Варіації для скрипки з оркестром Аляб’єва… 1860 року історик Микола Закревський зауважив, що ця пісня «відома всій освіченій Європі».

1808 року в Чорному лісі під Баден-Баденом місцева знать влаштувала «садове свято», у якому брали участь і гості з Росії. На святі був присутній композитор Христоф Тідге, який, почувши пісню про розлуку козака й дівчини, переробив твір. З того часу німці вважають цю версію української пісні власним фольклорним скарбом.

За обробку пісні «їхав козак за Дунай» узявся сам Бетховен! Композитор був у приятельських стосунках з Андрієм Розумовським, послом Росії в Австрії, який у своєму віденському палаці зберігав велику кількість музичних видань. Андрій Розумовський мав глибокі почуття до землі й культури своїх предків. Пам’ять про Батурин жила в цій родині. Бетховен зацікавився українським музичним фольклором. В його обробці пісня «їхав козак за Дунай» оновилася: голос виконавця зазвучав у супроводі фортепіано, скрипки й віолончелі; маршовість поступилася більш повільним і ніжним тонам.

Чи міг уявити Семен Климовський, що доля виявиться такою прихильною до його пісні, яка облетить усі материки, потрапить до німецького фольклору, що її співатимуть навіть американські ковбої?