У природі людина повинна бачити ніби відображення себе самої, природа - це близьке створіння, з яким можна бути цілком відвертим, ділитися своїми почуттями, думками, сподіваннями. Між людиною і навколишнім світом споконвіків існував духовний зв"язок, духовна і матеріальна єдність. Людина завжди вважала себе дитиною природи. На мою думку, не можна не любити, не цінити, не поважати природу. Але чи завжди ми вгамовуємо свої споживацькі інстинкти, приборкуємо нестримне бажання здобути з довкілля все найкраще і в якнайбільшій кількості? Таке хижацьке ставлення до найголовнішого в нашому житті зрештою призводить людину до самознищення.
Ознакою здоров'я людини і природи є краса, гармонія, приємні пахощі, краєвиди. Тому нас неприємно вражає, коли, мандруючи лісом, ми раптом натикаємося на залишки "цивілізації": пластикові пакети, посуд, ганчір"я, пляшки... Це безладдя псує красу, воно відбирає в людини те здоров"я, яке вона могла б отримати від здорової природи. Природа дуже хвора, земля потребує твоєї, людино, турботи й заслуговує на твою любов.
Отже, друзі, будемо мудрими, дбаймо про навколишній світ.
ми з нею(займ. + прийм. + займ.) довго в полі говорили, не чули навіть гуркоту доріг.
2. Тебе цей сад (ім.) прийняв гостинно в свою заквітчану сім’ю.
3. Чумацький (прикм.) Шлях (ім.), Стріла (ім.), Стожари (ім.) летять в розгойдані світи.
4. Павло Григорович Тичина (ім.) колись водив мене у ліс.
5. Майже три (числ.) роки (ім.) минуло від того далекого світлого дня.
6. Кожен із бійців (займ. + прийм. + ім.) знав, що небезпека (ім.) подвоїлася.
7. І його підхопили з десяток рук (ім. + ім.), сильно підкинули вгору...
8. Але дехто з учнів (займ. + прийм. + ім.) викликав у нього глибоке занепокоєння.
9. Гучне «Ура!» (вигук, перейшов в ім.) пронеслося тоді над лугами...
Пояснення:
Виділені слова підкреслюємо
