Укажи рядок, у якому УСІ дієприкметник пишеться з НЕ разом.
​

ВИРІШАЙ ЩО БУДЕШ ПИСАТЬ Людина поділила всі частини мови на головні й другорядні. Тепер перші – величаються й задирають ніс, а другі скромно відсиджуються на задньому плані. А мені хочеться віддати належне саме останнім трудягам – службовим частинам мови

До них ставляться непомітні союзи, частки й приводи. Ці коротенькі слова навіть не є членами пропозиції, от так обділила їхня мудра людина. Але саме вони стануть сполучним або навпаки поділяючою ланкою, коли потрібно грамотно побудувати пропозиція

Ну, куди ми без союзів: сурядних і підрядних? Як зв’язати нам прості пропозиції й показати залежність одного від іншого? Одні союзи виконують розділову роль «або, або», інші противительную «але, зате». Це що стосується сурядних, а от підрядні й зовсім указують на тимчасові рамки «як тільки, поки», порівнюють «начебто, немов», ставлять у певні умови «якби, чи».

А куди б ми пішли без приводів? Як би змогли позначити залежність великих іменників від інших слів у пропозиції? Навіть непохідні приводи, такі як «на, в, до, про, через», і ті надають значеннєве навантаження вираженню. А вуж похідні, утворені від самостійних частин мови, і поготів.

Складність у цьому випадку полягає в тому, щоб розібратися, чим є в кожному конкретному випадку слово. Так, «у плині ріки» і «протягом доби». У першому вираженні використовується іменник, а в другому – складовій привід

И, нарешті, частка, здатна внести в пропозицію певний відтінок, додати інтонацію. «Хіба, саме, винятково, чи» – це всі службова частка, що в одному випадку вносить питальну ноту, в іншому – уточнюючу, у третьому – обмежуючу й т.д. А відомі всім заперечливі частки «не й ні» взагалі не мають потреби вкомментариях.

Тепер – Те ви згодні, що мова без службових слів стала б нудна й одноманітна? Часто ми просто не змогли б грамотно виразити свою думку, додати їй потрібну інтонацію й відтінок, не будь у російській мові цих незаслужено скривджених союзів, часток і приводів. Маленькі, коротенькі слівця творять великі справи, і слава їм за це.

Багатство й розмаїтість нашої мови – це не тільки величезна кількість іменників, прикметників або дієслів, але й правильне застосування їхнього лексичного значення, і вчасно вставлене службове слово

Щастя - одне з найскладніших філософських понять. Дати однозначне визначення цьому терміну, напевно, неможливо, так як для кожного це щось особисте. Відчувати радість і відчувати себе щасливими ми можемо зовсім у різних умовах. Одним для щастя необхідні розкішні речі, іншим достатньо відчувати чиюсь любов. Це почуття несе в собі глибоко індивідуальну спрямованість. Тому написати твір на тему "Що таке щастя" досить проблематично. Роздуми про щастя вимагає від нас особистісних глибинних почуттів, а не всім хочеться показувати частинку своєї душі. При написанні такого твору, можна виразити, мабуть, тільки особистий досвід. Для цього необхідно просто згадати моменти, коли ваші очі світилися теплою радістю, ви відчували умиротворення і задоволення життям. Напевно, у кожного бували такі моменти. Об'єднати всі разом не можна, можна лише сказати, що щастя - це те, до чого прагне, напевно, кожен, досягаючи його особистим власним шляхом.