292 Прочитайте текст. Випишіть із другого абзацу три простих речен- ня. Зробіть синтаксичний аналіз їх.
ВІРА І ЛЮБОВ
Віра і любов... Які це замацкані пальцями недовірків та его-
Їстів поняття! Які витерті від ужитку бездушними сентимен-
талами і фарисеями! У поетки ці слова заблисли їх свіжими,
пишноцвітними барвами, первісним вогнем, її віра, її любов
не мають нічого спільного зі змістом, що його вкладають вті
поняття офіційні проповідники тих чеснот нашої цивілізації,
від яких відлетів уже Дух Божий.
Що таке віра? Віра - це нестримне бажання перетворити
мрію в реальне життя. Вона зцілює не тільки хворих людей,
але й цілі народи, які вірять у можливість свого зцілення.
Чому дає віра таку міць тим, хто її має? Бо вдесятерює непев-
ний і хитливий людський розум, його силу. Хто вірить - того
не збити, не захитати в його вірі жодними людськими «доказа-
ми». Той піде по воді, і не переконати його, що сила тягару тіла
потягне його на дно. Віруючий є певний, що молитвою і вірою
осягаються тілесні, матеріальні наслідки. Вірить, що з п'яти
хлібів можна зробити тисячі, з води - вино, з маленької іскри​

1. Учителя, як родителя - фразеологізм зрощення.(цілісне значення не вмотивоване й не випливає зі значень окремих їхніх компонентів) Означає те, що потрібно шанувати вчителя, адже він також як і батьки, виховує тебе.

2.Руки золоті - фразеологізм сполучення(певна самостійність складових частин ). Означає, що людина багато чого вміє і дуже добре це робить.

3. Вода  в решеті - фразеологізм єдності(цілісне значення мотивується значеннями окремих компонентів ). Означає, що добра не має зовсім, адже якщо лити воду в решето, то вона просто вильється.

4.Старе як світ - фразеологізм єдності(цілісне значення мотивується значеннями окремих компонентів ). Означає, що мова йде про щось дуже дуже старе.

Хто я? Сижу я і питаю,
Тихо до себе промовляю,
Хоч відповіді сам не знаю
Та все ж в думках її шукаю.

То хто ж я, хто?
Ніхто? Можливо...
Я пустота? Чи що...
Скажи но.

Чи вартий я хоча б піщинки,
Найменшої в світі пилинки,
Чи, може, мов води краплинки,
Що не живуть довше хвилинки?

Та ні, я просто унікал,
Величних армій генерал,
Я все, я Бог, я ідеал,
Я всесвіт, космос і астрал.

Та ні... Хіба я так вважаю?
Я просто все це уявляю.
Я не ніхто, я відчуваю,
Я є не Бог - я точно знаю.

Я лиш проста собі людина,
Така нікчемна я тварина
Чи возвеличена причина...
Багатогранна я картина...