Прочитати.  Дієприслівники і дієприкметники виписати в дві колонки. Позначити орфограму “Буква и  в суфіксах дієприслівників”. Мармуру білого лежала брила, поблискуючи в білизні сніжній. Тим блиском здалека вона манила кочуючі ватаги дикарів. (І.Франко.) І слід на солонцях присох, де йшов кульгаючи руїнник землі народів багатьох. (М.Бажан.). Орел здіймався з кам’яних гір, благословляючи їх широким розмахом крил. (М.Коцюбинський.) Підтанцьовуючі звуки винесли до танцю всіх. (П.Тичина.) Повсюди там, як у кімнатах сміху, побільшуючі ставлять дзеркала. (Д.Павличко.) Калин палаючі вогні, васильків цвіт... І юні дні, і юні дні забутих літ. (П.Усенко.) Металося полум’я й глухо ревло, з дверей вистромляючи тулуб багровий. (М.Бажан.) Дзвенить і місяць, сріблом сяючи. (П.Тичина.) Дай слова найпростіші й вогнисті, викинь мертві, шамріючі в листі. (В.Броневський.)

2.Виписати з речень дієприслівники:

 На дубі сидячи, зозуля закувала. (Є.Гребінка.) Дівчинка скликає голубів, вийшовши на ганок. (В.Швець.) Низько нам нами, враз пролетівши, скрикнув птах. (П.Тичина.) А синиці з горобцями,  посідавши на карниз, реготали до нестями. (Д.Павличко.) І сам полковник вийшов наперед, хвилюючись і стримуючись владно. (М.Бажан.) Ішла людина, просто йшла людина, закинувши шарманку на плече. (Л.Костенко.) Я їхав, дрімав, загорнувшись в кожуха. (Л.Первомайський.) Сидять діди, сплітаючи билицю. (А.Малишко.) Заховавшись в вулик свій, тихо спить бджолиний рій. (В.Паронова.) Сірко, забравшись на копицю,  від сіна відганяв телицю. (Л.Боровиковський.) Продершись рвучко між гілляк, на стежку вискочив хижак. (М.Бажан.) І собака, зронивши голову, сльози лапами витирав. (Б.Олійник.)

​

Гуляючи осіннім лісом помічаєш, що осінь вже обережно торкнулася своїм пензлем розкішного одягу дерев, залишивши де-не-де жовті й червоні плями.Аж раптом очі натрапляють на порожню пластикову пляшку. Ще далі помічаю зрубане деревце, сліди від вогнища… А он іще пляшки, одноразовий посуд, залишки іжі. О цивілізаціє! Від тебе не втечеш! Ти дібралась і сюди. Але у надто спотвореному вигляді… Стежками мого вимріяного лісу пройшла людина, залишивши після себе купи сміття.
Приємні враження кудись зникають, від романтичного настрою не залишається й згадки. Далі йду повільно, замислюючись. Все думаю: а хто повинен дбати, щоб ні на хвилинку не зупинялося серце природи, щоб не забруднювалися річки, не засмічувалися ліси, не вимирали рідкісні птахи, звірі, риби? Хто повинен турбуватися про це: екологи, уряд країни, партія «зелених» ? А може, кожен з нас? Адже іноді достатньо не зірвати квітку, не зламати гілку, не зрубати ялинку під Новий рік, не викинути сміття в річку, не запалити вогнище в лісі… Отже, вирішення проблеми — у наших руках?

завтра у нас ескурсія у школі.ми йдемо у ліс нарешті цей довгоочікуваний день розпочався . ми прийшли до школи всі сміялись та весилились.черуз деякий час підійшла вчителька Іванна Андріївна . підїхав автобус і ми поїхали за місто . ми прийшли на галявину.там було дуже грязно.багато попелу з багать.мусору та різних непотрібних речей 

цей куточок природи справді потребує до ми як знали - взяли пару пар рукавичок та смітевих  пакетів.так ми стали за прибиранння .через годину уже ця галявина стала справжгьою частинкою лісу . ми розстелили покривала  та дістали їжу - почали відпочивати.далі ми пішли у глиб лісу там було багато білочок зайчиків та  лисичок . а ще ми в лісі вкопали смітеві пакети ( бо смітевих відер ми не мали )

через тиждень ми  знову навідалися до лісу . все було прибрано . а у деяких пакетах було трішки сміття . люди зрозуміли що ми розпочали доглядати ліс а головне вони перестали смітити.ліс став справді затишним куточком для відпочинку)))