"Які риси характеру я б хотів собі виховати?" говорю собі я. Трохи подумавши я вирішив, що хочу виховати в собі вічливість, самостійність і відповідальність. Щоб бути вічливим, потрібно говорити добрі та ласкаві слова. Вітатись з людьми, і допомагати їм. Самостійність, тому що я не впевнений що все можу зробити сам. Іноді, мені навіть страшно щось робити самому, і тому я хочу виховати її. Відповідальність людям потрібна. Я іноді можу щось пообіцяти, але я цього не виконую. Взагалі, я дуже добра дівчинка, але цих рис характеру мені не вистачало
Объяснение:
Погляд А. Азімова на освіту майбутнього (за твором "Фах")
Освіта — справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнювати чи змінювати цей обсяг.
Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник "дипломований" — для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля!
Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди.
Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це?
Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось ґатунку
