Уявіть, щовижурналісті розмовляєте з представником певної професії (учитель,
поліцейський,лікар тощо). Візьміть інтерв’ю,

Я дуже люблю свого батька. Зовні він здається звичайним. Батько високий на зріст, у нього сині очі, темне волосся, прямий ніс. У дитинстві та юнацтві батько займався легкою атлетикою, тому у нього красива спортивна статура, він сильний, дужий, витривалий, спритний. Я люблю, коли ми разом із ним влаштовуємо різні спортивні змагання. У цей час мені здається, що поруч зі мною не батько, а мій старший товариш. У синіх очах батька з'являються веселі вогники, губи посміхаються, і від цього все його обличчя наче молодішає. 
Але мій батько не тільки грає зі мною, він вміє уважно вислухати мене. Батько — мій перший радник у всіх проблемах. Коли ми розмовляємо, очі батька знов змінюються. Тепер я бачу в них увагу, доброту, мудрість, спокій і знов той самий вогник. Батько розмовляє зі мною, як із дорослим. І я цим дуже пишаюсь. 
Я не люблю засмучувати батька, бо тоді в його очах згасає мій улюблений вогник. Вони тьмянішають, і я бачу в них біль або сором за мене. 
Я дуже люблю очі батька, я бачив у них різний настрій і різні почуття. Але ніколи не було в них неправди та фальші. Я впевнений, очі мого батька мене ніколи не зрадять.

        Предупреждаю писала со своей тетрадки:
Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. 

Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. 

На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі