[ ів] Укажіть тип складносурядного речення у 3-х реченнях

Батьківщина - це дуже ємне по своєму змісті поняття. У нього вкладається дуже глибокий і багатогранний зміст. І перше, із чого починається батьківщина для кожної людини - це його сім'я, тобто найдорожчі й близькі люди. Потім дане поняття розширюється до всього навколишнього світу, і людина бачить у батьківщині в першу чергу природу свого краю. Зрештою, нашу батьківщину створили природа й предки. І саме природа испещрила все своїми ландшафтами й природними красами
У кожного з нас є свої улюблені місця, які нам подобаються ще з дитинства, і з якими в людини є свої спогади й асоціації. Але ж що може бути прекрасніше тих спогадів, які збереглися в людини? Особливо якщо це приємні спогади, і тим більше зв'язані сдетством.
Так що в першу чергу Батьківщина - це ті рідні стежки, по яких людина кудись ходила, знайомі завулки, провулки, будинку, парки, озера й все інше - у кожна адже своя асоціації й спогади. Саме із цього й починається любов до батьківщини - з рідних місць, які близькі кожній людині. Тому сама Батьківщина не віддільна від природи й від її крас
 Далі вже до цього образа ми додаємо ту повагу, що є в кожної людини перед його предками, які жили й творили на цій землі, облагороджуючи її в праці й захищаючи на полях боїв. І кожній людині варто пам'ятати про те, що батьківщина і його рідний край завжди до йому набратися фізичних і духовних сил, які б тяготи він не випробовував у житті. І помилковим є ототожнення батьківщини з економічним благополуччям тої держави або будуючи, у якому ми живемо. Поняття «Батьківщини» - це набагато більше таємне й духовне поняття. І цей образ живе в душі кожного людини.

Жили на одній березі дві пташки-сусідки. Одна з них  - Сорока, вважала себе великою панею, ходила лише у капелюшках, була дуже заможною і не мала дітей. Інша - Горобчиха. Ця була скромною, одягалася сіренько, у неї була купа галасливих діточок-гороб*ят, які завжди хотіли їсти.
Сорока завжди вихвалялася своїм розумом і багатствами. На ринку вона завжди купувала лише найдорожчі делікатеси. А Горобчиха була тихенькою, мовчазною, бо завжди мала один клопіт - як прогодувати своє сімейство. Тому й на базарі вона купувала лише хліб та дешевий сир. Одного разу зустрілися сусідки по дорозі на ринок та й пішли поряд. Аж раптом бачать - лежить на стежці два камінці. Один - блискучий, аж сяє на сонечку. А інший - тьмяний, сіреньки. От Сорока, будучи хитрою, відразу схопила блискучий, та й каже - цей діамант не для тебе, сірої мишки, тобі вистарчить і камінця. Та й гордо пішла геть. А бідна Горобчиха зітхнула тяжко, підняла камінець, та й думає: " Ну хоч діткам принесу гратися". Але взяла та й потерла камінь. І раптом камінь засяяв. Під шаром пилу виявився справжній діамант. Горобчиха занесла його на базар, продала та й стала жити зі своїми дітками у достатку.
А що ж Сорока? Вона всім вихвалялася, що це справжній діамант. Але одного разу побачив цей камінець Грак-ювелір, та й посміявся з пихатої Сороки. Це виявився звичайнісінький шматок скла.
Ось така історія. Не все те золото, що блищить.