Влітку сонце рано прокидається. Та довго не ховається за горизнот. Тому день тягнеться довго. Зранку починають весело співати пташки. Навколо в зелені буяє природа. Рання роса виблискує діамантами під теплим сонячним промінням. В повітрі пахучий аромат медоносів. До роботи беруться бджоли, перелітаючи з квітки на квітку. У траві на скрипці грає маленький коник-стрибунець. Швидкі метелики розправили свої різнокольорові крила. Довгий літній день наповнений теплом, пахощами, чарівними звуками.
Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
