Объяснение:
Розпрощавшись навік з чужиною, в рідну землю вернувся Тарас. (М.Барчук.) Я, надивившись всяких див, дивнішого не сподобав від України і Дніпра. (Б.Олійник.)
Зеленаво-гнучкими оправами оповите дзвенить джерело. (Є.Гончаренко.) Перегортаю пам’яті листки, летять в уяві сходжені стежки. (М.Сингаївський.) Слова, розкидані недбало, немов крижинки в серці б’ються. (С.Жадан.)
ІІ. Запалимо лицарські зорі, зітерши рабське клеймо! (І.Перепеляк.) Кого виглядаєш, принцесо, з дощами розмитого степу, так ревно плекаючи мрію, тендітну, як квіти з казок? (А.Зігора.) Сплять сивиною закутані гори в цьому земному раю. (Б.Дегтярьов
1. "Життя в неволі нічого не варте, - відказав Максим, - краще смерть!" (І. Франко).
2. Пам’ятаю, казала мені мати: "Цей світ як маків цвіт: Зранку цвіте - до вечора опаде!" (О. Довженко).
3. "Роби добро, - казала мати, - і чисту совість не віддай за шмати!" (Д. Павличко).
4. Я подумав тоді: "Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя" (Г. Тютюнник).
5. "Ніщо так не красить людину, як натхнення", - подумала Ярослава (О. Гончар).
6. "Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино, - промовив він раптом якимсь дивним голосом ні до кого. - Все! Навіть серця" (О. Гончар)
Объяснение:
