Привіт
Привіт
Що робиш?Зможеш вийти на прогулянку?!
Вибач, але я зайнята. Я пишу розповідь, про те, що для мене є укр. мова.
Цікаво, і що написала. Можеш прочитати?
Так, звісно. Усі ми маємо рідну домівку, та землю на якій народилися та зростаємо. Ми пишаємося мовою, якою розмовляємо. Такі люди не завжди є патріоттами своєї країни, але і без своїє мови жити не можуть. Мені дуже подобається моя рідна мова і я справді нею пишаюся. Батьки мене змалечку до цього привчали. - поки що це все. Дай пораду, як продовжити.
Ну, я б сказала так " Навіть якщо життєві обставини змусять мене покинути рідне місте або навіть країну- я її ніколи не забуду. Для мене мова є частиною моєї душі. І тому забути мову, це як вирвати шматочок душі,шматочок мене"
Чудово,дякую тобі дуже!
Після цього можна сказати, : "Душою я завжди повертатимуся до рідного містечка. Що назавжди залишило слід у моєму серці"
___фуухх дописала...если что, можеш разделить некоторые фразы или дополныть..и будет те диалог...ахах зато такого ни у кого не будет!
