Твір роздум у публіцестичносу стилі на суспільну тему​

Дідусеві казки коли я був маленький, я дуже любив слухати, як дідусь читає або розповідає мені казки. ніякий телевізор, ніякі мультфільми не могли зрівнятися з моїм дідусем - так цікаво він розповідав. у мого дідуся дуже приємний голос, як почуєш - заслухаєшся.  у нас вдома завжди було багато книжок з казками. там були не тільки мої улюблені українські та россійські народні казки, але й казки інших народів - ійські, німецькі, румунські, китайські, індійські і навіть африканські. коли він мені їх читав, то завжди пояснював все, що я не розумів. з цих казок я довідувався, як жили та живуть люди в інших частях світу. а ще він читав мені давньогрецькі міфи та біблейні історії для дітей. навіть зараз, якщо я чогось не розумію або не знаю, я іду до дідуся, і він мені все пояснює. можно сказати, що дідусь був моїм першим вчителем, а дідусеві казки - підручниками.

У моєму класі 21 учень включаючи мене. Хтось приходить, а хтось іде. Але дружній відносини розділити завжди буде нелегко. Вчителі у нас в школі досить суворі і цей факт на уроці не дає розслабитися. Зате, кожен дзвінок на перерву - це вибух позитивних емоцій. Хоч зміни не достатньо великі, але нам практично завжди вистачає часу обговорити всі шкільні події.Наш клас можна сміливо назвати дружним, оскільки практично немає принижень і образ. А після уроків з усіма домовляємось залишитися пограти у футбол або баскетбол на шкільному майданчику.Буває таке, що хтось не встиг зробити домашнє завдання. І клас завжди до з цією проблемою на перерві. І Ви не дочекаєтеся дивних поглядів і інтриг, з ким не буває.На мій погляд, заслуга згуртованості колективу належить багато в чому нашого класного керівника. Вона може покарати як батогом, так і пряником, тим самим виявляючи справедливість. Якщо хтось випадає із загальної картини класу, він докладе всіх зусиль для згладжування відносин з однокласниками. Ще одним скріпним фактором можна назвати множинні пізнавальні екскурсії організовані ним.Мій клас мені дуже симпатичний і слава богу у мене не виникає внутрішній голос на подобі "Як би не піти в школу!", Тому що розумієш скільки всього цікавого можна пропустити. Сподіваюся, так буде до закінчення школи.