1. Київ накрасивіше місто Європи. 2. Найвитонченішою красою його є Софіївський собор.
3. Наші далекі прадіди називали його «Диво велике».
4. Ми порівнюємо його з сучасними висотними будовами.
5. Проте його бані із золотими хрестами сягають неба.
6. Дзвіниця перша кам’яна споруда на подвір’ї монастиря.
7. Минає тисяча років, а святиня стоїть.
8. Життя має змінюватись.
9. Проте незмінною залишається невмируща краса Софії Київської.
10. Старенька розповідала про зведення церкви в Києві.
11. Будівництво собору насолода для вірян.
12. Куполи з банями виблискують на сонці.

Завдання:
1. Випишіть всі словосполучення з тексту.
2. Яке з виділених курсивом сполучень слів не є словосполученням?
3. У яких реченнях потрібно поставити тире між підметом і присудком?
4. В якому реченні є складений дієслівний присудок?
5. В якому реченні є складений іменний присудок?
6. В якому реченні підмет виражений прикметником?
7. В яких реченнях і підмет, і присудок виражені іменниками?
8. В якому реченні підмет виражений займенником?
9. В якому реченні підмет виражений сполукою двох іменників ( а саме іменника в Н.в. і іменником в О.в.)?
10. В якому реченні підмет виражений числівником?
Високий рівень:
Скласти речення:
зі складеним іменним присудком,
зі складеним дієслівним присудком,
з підметом, що виражений прикметником?
Я УМОЛЯЮ УМОЛЯЮ Я

Одна земля, одна надія
І сонечко на всіх одне,
Воно усіх теплом зігріє,
Воно нікого не мине.
І буде знов весна на світі
Надію людям дарувать,
І будем ми на світі жити,
І про добро пісні співать.

Приспів:
А я бажаю вам добра,
А я бажаю вам тепла,
Любові завтра і сьогодні.
А я бажаю вам добра,
Щоб, наче сад, душа цвіла,
Щоб зорі падали в долоні.

Коли біда простягне руки,
Прийдуть печалі і жалі,
Згадай крізь терени розлуки,
Що є кохання на землі.
І буде знов весна на світі
Надію людям дарувать,
І будем ми на світі жити,
І про добро пісні співать.

Позитивне ставлення до людей передбачає вміння добре говорити. Адже мова — один з основних засобів створення нормальних людських стосунків. Хто не вміє спілкуватися, часто залишається самотнім. Треба вміти говорити і мати про що говорити. Не забувайте слова давньогрецького філо­софа Платона: «Розумні люди говорять тому, що мають що сказати, дурні — тому, що їм хочеться щось сказати».Треба гати, переживати й оцінювати все, що бачимо і чуємо навколо себе. Той, хто гає довкіл­ля, має багату тематику для розмови: про те, що цікавого трапилося на роботі, у школі, свідком чого був на вулиці, на прогулянці, під час канікул тощо. Розповідь із самого початку має збудити в слухача зацікавленість.А ще потрібно читати. Хто нічого не читає, багато чого не знає... Книжки — невичерпне джерело цікавого, що може бути темою для розмови.Можна поговорити у товаристві й про театр, кіно, кон­церти, спортивні змагання та ін.Отже, мати про що говорити означає, що людина не лише дбає про свій культурний розвиток, а й водночас зба­гачує себе темами для розмов.Від чого залежить уміння висловлюватись?Багато важить добір слів. Люди, які мало читають і мало говорять, мають украй збіднений словник, говорячи, часто замовкають, підшукують потрібні слова. Через це їхня мова малоцікава. Збагачувати свій словниковий запас можна за до тренування — прочитати якийсь невеликий твір, а потім спробувати його переказати вголос.Не вживайте грубих, вульгарних слів. Не зловжи­вайте іноземними словами і загальними фразами. Мудре прислів'я говорить: «Малі люди вживають великі слова, а великі — малі».