Земля! Скільки усього є на ній. Це і моря, океани, річки, озера, тварини й птахи, скільки зелені різноманітної! А яка неповторна краса лісу! Ще з дитячих років мені подобалося бувати у ньому. Часто бігала туди, прислуховувалась до шелесту листя, коли воно з вітром розмовляло, вдихала аромат лісових квітів. А яку насолоду відчувала вдихаючи рано-вранці чисте повітря лісу. Він дрімав піднісши вгору горді крони. Навкруги тиша. Спокій…
Я вважаю, що багато з нас люблять ліс. Коли, стомившись від міської метушні, можна хоча б на годинну зануритись у царство природи, побавити себе співом птахів, запахом хвої чи шелестінням листя, пройтися лісовими стежками, відчути себе на одинці з природою. А яке задоволення – взяти кошик і вирушити по гриби та ягоди…
Тому і ставитися до лісу необхідно дбайливо. Бо він, як усе живе, потребує піклування. Це лише на перший погляд: росте собі і росте. А скільки треба докласти зусиль, щоб забезпечити йому здоровий і правильний догляд…
Ми також не повинні бути байдужими до збереження природи. Потрібно насаджувати нові сади, алеї, сквери, ліси, щоб природа нашого краю була багатшою, сприяти дбайливому ставленню до наших зелених друзів, бо вони очищують повітря, озеленюють міста, дихають свіжою прохолодою у спекотні дні літа…
Ми розуміємо усю користь того, що дають нам зелені насадження. Але чому ж тоді так безжалісно нівичимо їх? Тільки байдужі і черстві люди можуть не помічати і не розуміти краси природи. Тому найголовніше побачити цю красу і зберегти її для наступних поколінь.
