Объяснение:Внутренняя политика.! Первый хан Могулистана Тоглук-Тимур сохранил улусно-бекскую систему правления, уделив основное внимание усилению центральной власти. Он сделал столицей ханства город Алмалык, привел в порядок сбор податей и налогов, а так же стал известен тем, что в один день обратил в ислам 160 тысяч человек, сделав мусульманство государственной религией. Так сообщают источники, и первый из них "Тарих-и Рашиди" Мирзы Хайдара Дулати.
!Внешняя политика.! Тоглук Тимур в своей внешней политике главной целью ставил подчинить себе и Маверранахр. 1360-61гг.-успешные походы в Маверанахр. Наместником в Маверранахре он оставил своего сына Ильяса. Но могульские эмиры стали активно грабить завоеванный народ, думая только о своей выгоде. Честолюбивый эмир Тимур решил использовать недовольство народа могульскими правителями, их постоянную вражду между собой, и начал интриги против наместника Ильяса. Смерть Тоглук Тимура вынудила Ильяса вернуться в Могулистан. На обратном пути войска Ильяса ходжи столкнулись с отрядами эмира Тимура и были вынуждены вступить в битву. Тимур победил в схватке.
В 1365 году Ильяс, ставший правителем Могулистана, выступил в поход на эмира Тимура. На побережье Сырдарьи между Чиназом и Ташкентом произошла битва, получившая у историков название Батпактинская битва ("Грязевая битва") Во время битвы пошел ливень и глинистая земля значительно мешала драться сражающимся. Выносливые воины Могулистана смогли победить в этой битве, к тому же к ним подошло подкрепление, свежие отряды Шамс ад-Дина Дуглата. При отступлении армии эмира Тимура много людей была втоптано в грязь и глину. "На поле битвы пало около десяти тысяч человек" - так сказано в "Тарих-и Рашиди". Теперь дорога на Самарканд была открыта, и могульские солдаты не нашли ничего другого, как начать грабить местное население. Жители Самарканда оказали могульским воинам жестокое сопротивление, руководили которым члены духовного движения сербедаров. Продолжительная осада значительно ослабила могульскую армию, к тому же среди лошадей начался падеж из-за конской чумы. Могулам пришлось отступить от города. Так что ханы Могулистана не смогли восстановить власть Чагатаидов\ в Средней Азии.
Венеція - саме те місто, куди до пори, до часу хоче кожен. Варто тільки закохатися в пульсуючому романтичному віці. По приїзді до Венеції через якийсь час розумієш, що це не декорація, а найсправжнісіньке місто.
Королева Адріатики, чарівне місто каналів і палаців ... Характер Венеції двоїстий з самого початку: вода і земля, довга історія і сумнівне майбутнє, повітряна делікатність і тьмяний меланхолія. Коли ці дорогоцінні місця заллє вода, світ буде більш бідним.
У ролі громадського транспорту Венеції виступають пароплави - Vaporetto. Вони, як наші рейсові автобуси з своїм маршрутом, проїзним квитком, обов'язковими зупинками і навіть штовханиною.
Для того, щоб насолодитися всією красою водних каналів і вузьких вуличок Венеції, ви можете найняти гондольєра. Гондольєр - це морячок у смугастій майці і в солом'яному капелюсі із стрічками, який майстерно керує довгим струнким човеном - гондолою (Gondola).
Ця чудова і незабутня прогулянка коштує 70 євро на годину.В особливо людних місцях - 100 євро. Щоб заощадити гроші, туристи збираються в групи по 6 чоловік (це максимальне число пасажирів в гондолі). Роль таксі у Венеції виконують приватні моторні човни.
Вся Венеція - один великий музей. Це справжній рай для цінителів прекрасного. Найбільш відомі об'єкти - Палац Дожів (Palazzo Ducale) - колишня офіційна резиденція венеціанських правителів і Собор Святого Марка (San Marco). Далі можна відзначити Міст Ріальто, колись єдиний міст, що з'єднує два береги Великого каналу.
У Венеції продають багато сувенірів на будь-який смак і колір. Це різні прикраси з дорогоцінних металів, статуетки, посуд, знамениті венеціанські маски, вироби з муранського скла.
А ще у Венеції майже ніхто не живе. Залишилася купка патріотів і фанатиків рідного міста, які готові терпіти жахливі життєві незручності заради гармонії води і каменю.
Здивували вулички Венеції – сусідні вікна знаходяться буквально на метр один від одного. Тай вуличок там небагато – в основному канали.
Всі знають, що Венеція йде під воду і потихеньку руйнується. Але поки не приїдеш безпосередньо на місце, не усвідомлюєш масштабів руйнувань. Вода –основний ворог і поетика Венеції.
