9. У якому з варіантів діалог оформлено правильно (без пунктуаційних помилок) Виберіть одну правильну відповідь (максимум )
А.
— Коли я був маленьким ось таким, як ти, в озері глибоко-глибоко було говорить дідусь онукові: — Отакенні коропи
водилися, Дідусю, невже ви були маленьким хлопчиком?.. — Був... Ось тут купався, тут і рибу ловив. — А де ж подівся
той хлопчик? (За Б. Сухомлинським).
Б
У розмові захар згадав про мої зіпсовані стосунки з Андрієм і запитав: — Артеме, але ж він попросив у тебе вибачення?
Ні, він не зробив цього. — Але ж він сказав, що шкодує,
— наполягав Захар. – Це не пере МОВИВ я і додав: —
Він
не попросив «Пробач мені!», а слова «Мені шкода» — то не пере За Г. Чепмен, Дж. Томас).
— Мамо, а чи не поїхати нам у суботу до бабусі в село - спитала Даринка. — Та ми й мусимо їхати, бо бабуня кличе нас на
до будемо картоплю копати! — мовила мама (за л. Чаєчкою).
В.
ПІ
Нарешті я спромігся запитати — Ви сказали про непрощення. Воно теж шкодить? Либонь, найбільше. Якщо заздрощі
роз'їдають серце, то небажання прощати висушує й засмучує його. — Отже, я маю прощати тим, котрі заподіяли мені
стільки лиха? Прощати! І не через день, а цієї ж миті. Ти вчися у трави. Чого вчитися? — здивувався я. — А хоча б того
ж прощення. Коли ми топчемо квіточку, вона віддає аромат. Ось він — сенс прощення. Трава до цього дійшла, а ми ж
люди! — І ви прощали своїм лиходіям? — Прощав, і тому я тут. А вони... Вони давно вже не чинять лиходійства. (За М.
Дочинцем).​

1. приготуй(присудок) локшину(додаток) по-флотськи(обставина). 2.заведіть(присудок) зошит(додаток) у клітинку(додаток). 3. редактор(підмет) попросив(присудок) доопрацювати(присудок) статтю(додаток). 4. друз(підмет)і виявили(присудок) бажання(присудок) освіжитися(додаток). 5. у вівторок(обставина) поїду(присудок) відпочивати(присудок) до моря(додаток) 6. його(означення) погляд(підмет) спрямований(означення) у море(додаток) 7. про гривну(означення), нагрудну(означення) прикрасу(додаток), я(підмет) дізналася(присудок) з книжки(додаток). 8. через затори(додаток) я(підмет) спізнився(присудок) на десять(обставина) хвилин(додаток). 9. обовязково(обставина) відвідайте(присудок) чигирин(додаток) - славне(означення) козацьке(означення) місто(додаток). 10. читати(присудок) мене(додаток) навчили(присудок) в пять(обставина) років(додаток). 11. клен(підмет) навпроти(обставина) тішить(присудок) тінню(додаток), яка падає(присудок) від нього(додаток). 12. пропливши три кілометри(обставина,дієприслівниковий зворот), обовязково(обставина) сходи(присудок) в сауну(додаток). 13. шоколад(підмет), загорнутий у фольгу(означення, дієприкметниковий зворот), краще(обставина) зберігається(присудок). 14. люблю(присудок) слухати(присудок) пісні(додаток) про кохання(додаток). 15. промінь(підмет) сонця(додаток) поволі(обставина) заливає(присудок) золотом(додаток) кімнату(додаток). 16. світлана(підмет), як пава, поважно(обставина) проходить(присудок) під вікнами(додаток). 17. команда(підмет) з одеси(додаток) здобула(присудок) переконливу(означення) перемогу(додаток).

Батьківщина - що вона для мене значить. такими рядками в. сосюра звертається до нас: .. любіть україну у сні й наяву вишнева свою украї щасливі ми, що народилися й живемо на такій чудовій мальовничій землі - в нашій славній україні. любов до батьківшини починається з любові до рідної хати, стежки дитинства, до мудрості народної казки. не знаючи історії рідного народу, не можна бути громадянином своєї держави. як і для кожного з нас, батьківщина для мене - це місто, де я народився і живу, де живуть і працюють мої батьки, - земля моїх пращурів. батьківщина - це рідний дім, де на тебе чекають завжди з любов'ю і надією; це місце, до якого людина завжди повертається, де б вона не мандрувати у світі. батьківщина - це все, що мене оточує і небо, і зорі; ліси і поля: ; люди, які поруч зі мною в радості чи в смутку; це те, що підтримує людину у час негоди, дає сили пережити усі негаразди. нехай рідна земля пошел нам силу для життя. подивіться на голубе небо і думкою, як у тій чудовій пісні, пол и не могу аж до сонця і зірок і поглянемо на трепет ну землю, - тоді відкриється нам на зелено-голубому лоні планети край, що нагадує собою серце, - і це україна, співучасті рідна моя земля. шкільна бібліотека я тихенько відчинив двері та відразу ж потрапляють у справжнє "книжкове місто" з вулицями та площами, палацами й будинками. це наша шкільна бібліотека. є тут і свої мешканці - звичайні книги. вони живуть на своїх полицях, кожна на певному місці, й чекають читачів. тихо в бібліотеці, мовчать книжки, про щось розмірковують. але я знаю: як тільки візьмеш книгу в руки, відкрито першу сторінку - і почне вона розповідати. тихенько поведе у незнайомий, цікавий, дивовижний, чудовий світ, познайомити з прекрасними людьми, відповість на безліч запитань. але як же знайти потрібну книгу? і тут завжди на мені приходить наш шкільний бібліотекар. це справжній провідник у цьому мудрому царстві. він порадить, підкаже, розповість, що, як і де прочитати. спочатку я відкрив для себе мудрість українських народних казок, потім до мене прийшла ніжна й сильна леся українка, а читаючи всеволода нестайка, ми сміялися всією родиною.