А з..л я л..жить м..дева, а поля пожаті мріють, на городах достиг..ють гарбузи з..леноребрі (М. Рильський). 2. Бр..нять, як море, зорані лани (Д. Павличко). 3. Он зірка в небі прол..тіла, погасла зірка в в..шині (В. Сосюра). 4. Кр..ло зорі рум’янить тучі у голубій дал..ч..ні (В. Сосюра). 5. Ум..раючий промінь сонця падає на б..резу, кр..вавить білу кору (А. Шиян). 6. Т..че вода в синє море, та не в.. тікає (Т. Шевченко). 7. З темного моря білява хвил..чка до побережного кам..ня горнеться (Леся Українка). 8. Часом то за мрію річки кр..ваві люди прол..вають (Леся Українка). 9. Люди д..вуються, що я в..села. 10. Квіток було назр..ваєм та позаквітчуємось, як молоді, та до самого двору тими вінками в..л..чаємось.

брати рушники (свататися), На вербі груші — нісенітниці, дурниці. золоті верби ростуть - що-небудь пусте,  як чорт до сухої верби –причепитися, прилипнути.  як виросте гарбуз на вербі -ніколи ,  обіцяє на вербі груші -щось нереальне , верба товста, та пуста-погана людина, дівчина,  як калина - гарна ,  червона як калина -вродлива, гожа . Тополя –  символ жінки, її самотності: "Як тополя, стала в полі При битій дорозі; Як роса та до схід сонця, покапали сльози..." (Т. Шевченко); "Отак тая чорнобрива плакала, співала... І на диво серед поля тополею стала" (Т. Шевченко    як тополя, що край поля- одинока високий, як тополя, а дурний, як хвасоля –дурницю зробив дівка – як тополя -струнка

Байдики бити, прийти до висновку, замилювати очі, збити з пантелику, гав ловити, жити розкошуючи,крига скресла, бути на видноті, ніде правди діти, камінь на серці( нести́ тяга́р на свої́х пле́чах ), потерпіти фіаско ( сісти маком, піймати облизня ), з чистого листа ( з нового рядка), козел відпущення ( цап-відбувайло), для відводу очей (замилювати очі), дар слова, тягар спогадів, зачепити за живе, поставити мету, жили-були, верзти дурниці.

Ігор у нашій школі став цапом-відбувайлом, кожен намагався зачепити його за живе.
Після довготривалої гаряки, Марія почала верзти якісь дурниці.