Мій ранок , вживаючи фразеологізми

Як ви вважаєте, актуальним чи сьогодні є питання про те, що таке добро? У нашому світі все вже давно змішалося. Що ж це? Так одразу ніхто, мабуть, і не скаже. Дане питання є філософським. Коріння його необхідно шукати в глибині душі людини. Давайте ж поговоримо про те, про що вже було сказано так багато і вчора, і сьогодні.Що таке доброКожен день ми здійснюємо безліч всіляких вчинків. Одні з них є випадковими, інші – запланованими, на якісь з них ми навіть не звертаємо уваги, а якісь плануємо заздалегідь. Звичайно ж, деякі з цих вчинків є хорошими, інші ж поганими.У повсякденному житті дуже складно намацати грань між добром і злом, так як вона практично не видно.Що таке добро ? Це вчинки, які приносять користь не тільки нам, а й іншим людям, ті, які ми здійснюємо не по тій причині, що хочемо отримати якусь вигоду. Так, добро дійсно повинно відбуватися саме від чистого серця.Добро, зло – це те, що, в принципі, стоїть поруч один з одним, але в той же самий є протилежністю одне іншого. Часто в життєвій суєті можна їх переплутати. Факт в тому, що іноді людям доводиться здійснювати погані вчинки для того, щоб не допустити більшого зла.Чи можна сказати, що людина, позбавлена засобів до існування, здійснює пограбування для того, щоб врятувати від голодної смерті свого дитини? Напевно кожному з нас доводилося гати за тим, як багаті люди, які побудували свій бізнес явно на нечесній грі, займаються благодійністю і не шкодують грошей, роздаючи їх направо і наліво. Що це? Прояв істинної доброти або спроба спокути старих гріхів? У більшості випадків, це саме друге.Добро є там, де є мораль, а людські душі є незіпсованою. Якби кожен з нас зробив щасливим у цьому житті хоча б однієї людини, то все на світі були б щасливі.Що таке добро і чому його так складно робити? Основна причина, що не дозволяє людям творити добрі вчинки, це не що інше, як поганий досвід. Життя влаштоване так, що у відповідь на добро ми практично завжди отримуємо зло. Мова про те, що людина завжди підсвідомо хоче отримувати якусь винагороду за вироблені дії. Винагороди немає або воно занадто мало – він розуміє, що, будучи хорошим, нічого для себе домогтися буде не можна. Все це велика омана більшості мирян. Насправді добро завжди повертається, але не відразу ж і зовсім не від тих людей, яким ви його самі зробили.Не варто намагатися виділитися з натовпу, здійснюючи добрі вчинки, так як це є ознакою жахливого невігластва. Кращий б робити добрі справи – це робити їх так, щоб ніхто не знав про те, що ви їх робите. Даний принцип повинен використовуватися вами всерйоз. Якщо зможете діяти так, як потрібно, то світ вам обов’язково відплатить багатьма хорошими речами, які ви собі раніше й уявити навіть не могли.Робити добро треба, і не замислюючись! Робіть його і знайомим, і незнайомим людям. Нагородою вам за це буде хоча б усмішка.

Наше життя почалося не зараз, не сьогодні вона й закінчиться. Багато століть створювалася історія. Великі люди – учені й воїни, герої й мудреці – по крупицях робили наше життя такий, який вона дісталася нам. І кожний момент цього життя можливий тільки тому, що були сторіччя до нього. Про це ми повинні постійно пам’ятати, це ми повинні чітко усвідомлювати, щоб продовжувати жити, залишатися повноцінною людиною – сполучною ланкою в безперервному потоці часуПам’ять про наших предків становить головне багатство нашої душі. Адже для того щоб ми зараз жили й були такими, які ми є, багато поколінь людей створювали наше суспільство, робили життя такий, який побачили неї ми. Та й у нас самих – пряме продовження моральних, культурних, історичних цінностей дідів і прадідів. Пам’ять про збіглих родичів також, а може навіть більше священна, чим пам’ять про видатних діячів минулого. «Під кожною могильною плитою – світова історія», – говорив Г. Гейне. І дійсно, кожна людина неповторна у своїй індивідуальності, кожний залишає свій слід у житті, пам’ять про свої справи, думки, життєвих устремлінняхСаме минулі покоління створили нас теперішніх, підняли наші думки й почуття до вершин людської мудрості. Тому ми завжди повинні зберігати у своїй пам’яті слід тої людської краси, той вогонь, що висвітлював життя збіглих, вогонь, що вони передали нам, а ми передамо нашим нащадкам. Адже людина затверджується у світі не тільки як мисляче й істота, що почуває, але і як одне з ланок у міцному вічному ланцюзі, що з’єднує минуле й майбутнє. Чим більше дорожить людина пам’яттю своїх батьків, дідів і прадідів, тим краще усвідомлює він своє місце в цьому світі, тим глибше почуває свою відповідальність за майбутнє. У наших предках – корінь нашого нинішнього існування, джерела нашої честі, совісті, достоїнства, ідеалівУсе у світі покриється пилом забуття,Лише двоє не знають ні смерті, ні тління:Лише справа героя так мовлення мудрецяПроходять столетья не знаючи кінцяФірдоусіМи повинні берегти й почитати пам’ять про померлих, тому що, як сказав В. А. Сухомлинский, у кого немає в душі минулого, у того не може бути й майбутнього. І він був прав. Могили померлих, близьких нам людей є відбиттям нашої душі. Акуратна й доглянута, вона передає нашу любов, пам’ять. Вона символізує продовження життя людини в наших серцях. Так само як забуті могили – наша байдужість. Скільки більш-менш високих, але однаково важливих справ зробили живучі до нас. Видатні герої великих історичних воєн, учасники переломних моментів історії – наші діди й прадіди. Їхній час було часом боїв. Вони боролися за наше щастя, за те, щоб ми зараз одержали можливість жити у світі й спокої. Зараз, на жаль, про це забувають.Але ж люди присвятили боротьбі все своє життя, деякі загинули за світлі ідеали. У нас у сім’ї з покоління в покоління передаються оповідання про Велику Вітчизняну війну, у якій брали участь наші діди (прадіди), дбайливо передаються записи, зроблені їхньою рукою, їхнього враження від тих подіях. І що б зараз не говорили із приводу того, мала сенс чи ні та війна, праві були ми чи ні, – для мене не існує такого питання. Мене обурюють люди, які, не будучи самі живими свідками происходящего в ті дні, беруться засуджувати й переробляти історію. Я вважаю, що це були великі дні, а наші предки були великими людьми. І в докір подібним горі-критикам необхідно зберегти світлу пам’ять про їх і передати майбутнім поколіннямАле неповторна й цікава доля не тільки тих людей, які пішли, які брали участь у великих подіях минулого. Нашої уваги й участі вимагають і ті, хто живуть зараз – нинішні старі й бабусі. Вони почувають, що їхній час іде й найбільше мають потребу в підтвердженні того, що пам’ять про їх збережеться в серцях дітей і онуків. Тому варто іноді відкласти всі свої заняття, сісти поруч і попросити розповісти що-небудь про себе. Упевнено, ви не пошкодуєте про час, витраченому на те, щоб їх послухати. Мінути уваги з вашої сторони продовжать життя цих людей, а ви почуєте багато цікавого й повчального, важливого для вашого духовного розвитку