Поставте іменники у формі родового відмінка. Запишіть їх послідовно у дві колонки: у першу із закінченням -у (-ю), у другу – а(-я). Підкресліть першу букву у кожній колонці. Якщо завдання виконано правильно, прочитаєте назву українських народних пісень. Запиши назву. Глобус, цукор, виноград, імбир, олень, ребус, тонус, інженер, лікар, антонім, епос, туман, сирник, омонім, експорт, скакун, нарцис, раці.

Спершу осінній ліс жовтогарячий та золотий. Згодом потемніле листя повільно опускається додолу в останньому кружлянні. Дерева міцно засинають в очікуванні зими. Тепер вони нагадують примарних казкових сторожів лісовика. Не заглядає у хащі яскравий сонячний промінчик. Тому в лісі часті тривожні сутінки. І стоїть тиша. Чути тільки як завиває осінній вітер. Іноді промайне пухнастий хвіст працьовитої білки. Проповзе між опалим листям їжачок. До них відізветься тиха розмова пташок. 

   Але в пізньому осінньому лісі є своя чарівність. Після дощу серед опалого листя раз у раз піднімають свої шапки численні гриби. Великий грибний острів – це осінній ліс.

  Чому потрібно знати звичаї свого народу?

  Наш народ був дуже мудрим. Свої знання люди виливали у традиції та звичаї, намагаючись у такий б поділитися ними із нащадками. Традиції - це духовна спадщина нашого народу, яку ми маємо цінувати та поважати. Але для чого нам потрібно знати звичаї?

  Звичаї повчають, надихають та об'єднують людей у єдине ціле. Спільні обряди роблять із нас колектив. Згадаймо, як приємно йти на Великдень, вітаючись зі знайомими та сусідами: "Христос Воскрес". Всі радісні, усміхнені. Традиції  обґрунтовують стосунки між людьми, цінність духовної культури окремої особистості і народу взагалі. Тому ми маємо їх цінувати.