Відновити текст: вставити необхідні за змістом підрядні частини, використовуючи довідку. Визначити тип підрядних частин, місце їх відповідно до головної. Виділити засоби зв’язку. Особливу гордість за свою націю Степан Бандера відчув ще підлітком, ... . Родинне гніздо Степан залишив десятирічним хлопчаком, ... . ..., він вступив до тамтешньої української гімназії. Тоді, власне, й закінчилося його безтурботне дитинство. Проте він дуже любив своє село й охоче навідувався сюди на канікули та свята гімназистом, а потім —студентом Львівської політехніки аж до 1933 року, ... . Завдяки Степановому завзяттю в Старому Угринові діяли молодіжні товариства «Січ», «Луг», «Пласт», аматорський хор та драматичний гурток .

Довідка: коли восени 1919 перебрався до Стрия, за 80 кілометрів від дому;

коли розвалилась Австро-Угорська імперія;

поки його родина не переїхала до села Воля Задеревецька; після того як хлопець успішно склав екзамени.

Сьогодні вранці я збиралася на прогулянку,адже був вихідний день і мені нема було чого робити вдома. На вулиці була дуже гарна та ясна погода,яка так і манила мене. Коли я вийшла,то ,чомусь, нікого не було з моїх товаришів та друзів, і це мене  засмутило,бо дуже хотілося пограти  у нову гру.   Так я сиділа  дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова:-Де?!-Ти бачила?!-А куди пролетіла?!-Куди?!!Я, не розгубившсь, запитала:-Що і куди пролетіло? А вони мені:-Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?!Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала:-Здається туди полетіла щось маленьке  і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба.Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як до маленькій пташці,і я запропонувала:-Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам до Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали:-Веди!-Веди,скоріше!І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його.-Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду. А потім усі і подякували мені:-Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися!-Авжеж ходімо! - з радістю сказала я. Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й до бідній пташці. Це був найкращий день! 

Якось усі тварини стали однаковими. Сталося це тому, що вони так заздрили один одному, так хотіли бути не такими, якими є, що сталося диво. Одного разу прокидаються звірі, дивляться - а вони всі один на одного схожі! Хто був мишею, а хто левом - не вгадати.

Зраділи звірі спочатку, але недовго вони раділи. Виявилося, що жити такому натовпу однакових звірів майже нема де, та й їжі замало. І почалися у них бійки за їжу та місце, де жити можна. Дуже скоро звірі зрозуміли, що краще різними бути: і жити буде де, і їжі вистачить. А якщо залишаться вони однаковими, то або помруть з голоду, або повбивають один одного у бійках. 

І прокинулися на другий день звірі такими, як раніше були: лев знов став левом, а миша - мишею. Так і живуть тепер звірі різними і один одному не заздрять.