До ть, ставлю все що є: скласти речення за схемою [...], (хто...), (хто...)​

Як я люблю свій рідний край... Не можна навіть уявити мене без цього неймовірно красивого дива. Ось, літній вечір. Прохолода дує з трішки видчиненого віконця. Коли я дивлюся туди, я бачу таку картину: Журавель летить до своїх пташенят широко розправив крила... Навіть не летить,а мчить. Мабуть дуже голодні пташенята. Я побачив,що гніздо журавля не так і далеко від мого будинку,треба буде якось поблизу подивитися. Також мій погляд залучила красива лужайка. Вона була вкрита квітами,не мов би веселка...  Мені здається літо - найчарівніша,і найкрасивіша пора року.

 Одного світлого сонячного дня мої товариші та я відправились на прогулянку. Коли почало темніти, ми зрозуміли, що загубились. Батьків турбувати не хотілось, бо вони б почали нас лаяти. З цієї ситуації ми вирішили виходити самотужки.

   Довго-довго ми блукали невідомими вулицями, питали у людей, як знайти нашу вулицю. Ми вже не сподівались на щастя, як до нас під'їхала автівка. Спочатку ми злякались, а потім побачили у водії батька нашого товариша Антона. Він нас довіз додому та навіть нічого не повідомив батькам. Ось така пригода сталась.