Виконай письмово вправи: *Вибірково-пошукова робота. З тексту виписати у три колонки словосполучення (якісні, відносні, присвійні прикметники+іменник).

Ти стежив за матір'ю, як вона ступає на підлозі, як осмі­хається, як тримає вже сиву голову. Але найчасті­ше, мабуть, твій зір ловив її проворні руки. Навіть тоді, коли не мала ніякого діла, материні руки не залишаються в абсо­лютному спокої, вони легенько ворушились, як ворушаться під водою стебла водяних лілій від ледь чутної течії.

...І завжди пахли чимось... чи свіжовипраною й щойно випрасуваною білизною, або пшеничним борошном і гарячим хлібом, а то кропом і петрушкою, і терпким гудинням огір­ків, або яблуками, грушами і медом у вку, а то просто вітряним осіннім полем, або шпарким морозцем і снігом, або першими весняними бруньками.

А ще її очі... Вони, постійно освітлені зсередини м'яким живим сяйвом, були наче видимим, предметним виражен­ням її душі. (За Є. Гуцалом.)

* Творче реконструювання. Словосполучення «іменник + іменник» замінити на словосполучення «прикметник + іменник». Визначити розряд за значенням ужитих прикметників.

Покрівля із соломи, хвіст лиси, шия жирафа, молоко з-під корови, хустка для мами, квітка із запахом, дівчина із вродою, опади з атмосфери, курси для підготовки, автомати для гри, вуха осла, іграшка для Івана

Безмежні лани, круті гори, заквітчані поля, тепле сонце — усе це моя рідна земля, усе це моя Україна. Я люблю цей край, пишаюсь, що тут народилась. І мені не вистачить жодних слів, щоб висловити усю любов, яку я відчуваю до своєї Батьківщини. Україно! Я буду завжди носити тебе у своєму серці, згадувати про тебе, говорити про тебе… Я хочу, щоб мої діти бачили тебе такою, якою я бачу тебе, моя дорога ненько-земле. Скільки щастя ти мені подарувала, скільки радості принесла!

Лише на цій землі я почуваю себе вільно. Твої мальовничі пейзажі надихають мене, дозволяють ширше і глибше пізнати навколишній світ, світ, у якому я живу. А твоє різноманіття кольорів? Воно прекрасне! Вийдеш на вулицю, а там і червона калина, і зелений клен, і різнобарвні квіти, якими неможливо намилуватися. А які в тебе люди?! Краса українських дівчат звела з розуму не одного хлопця; лише справжня українська дівчина може заворожити свого обранця єдиним поглядом і на все життя. Та що там краса? Їхній розум, навички, характер — усе особливе, неповторне, єдине. Але ж і наші парубки зовсім не гірші. Справжні чоловіки живуть в Україні, вони і працювати добре вміють, і хист до цього неабиякий мають, та і які ж вони добрі господарі!

На мою думку люди бувають різні, тому й поводяться по-різному, і вчинки в них різні. Одні люди добрі, лагідні, в них і вчинки добрі. Такі люди допомагають іншим. Якщо в них є можливість, вони завжди подадуть бідному або до каліці чи старенькому. З таких людей виходять добрі друзі, на яких можна покластися, знаючи, що ця людина тобі до Така людина ніколи не видасть тебе і не розповість твою таємницю.

Але є й такі люди, що ніколи не подадуть бідному, якщо навіть дуже багаті людина з такими людьми себе почуває як вареник у маслі. Ці люди майже завжди стають черствими через збіднілість своєї душі. Усі ці люди готові на будь-що, коли їм щось потрібне. Вони дуже заздрісні, їм не можна довіряти свою таємницю — про неї знатимуть усі. Цим людям не можна довіряти ще й тому, що коли їм вигідно, вони можуть збрехати. Ці люди готові проміняти друга або рідну матір на будь-яку річ. Вони завжди дорікають тобі. Якщо посваритися з такою людиною, вона почне розповідати усім про тебе неправду або переказувати неприємні моменти з твого життя.

З такими злими і брехливими людьми краще не спілкуватися, бо сам станеш таким. Та, на щастя, добрих людей у нашому світі більше.

вот твір :)