Історико-культурні заповідники – вкрай важливі місця кожної країни і навіть людства. Як відомо, світ навколо підлягає великим змінам – те, що було раніше, якусь кількість років тому, набагато відрізняється від того, що є зараз. Це можна сказати в тому числі і про культуру, яка постійно розвивається. Історико-культурні заповідники зберігають у собі чіткі образи та історичну інформацію, яка може зберегтися тільки в рамках такого заповідника. Тому кожен повинен піклуватися про відродження та реставрацію національних історико-культурних заповідників. Робити свій особистий внесок в таку реставрацію та відродження повинна кожна людина, а також місцева влада і держава.
Як мені думається, сама велика і серйозна роль у відродженні та реставрації національних історико-культурних заповідників належить українській державі. У нашій країні присутня серйозна централізація фінансових коштів. Всі податки, збори та обов’язкові платежі концентруються в Києві, де і розподіляються між різними фінансовими цілями. Однією з таких цілей є підтримка у формі реставрації та відродження історико-культурних заповідників. У державному бюджеті має виділятися більше коштів на цю мету, державні чиновники повинні віддавати собі звіт в тому, що збереження історико-культурних заповідників неймовірно важливо для того, щоб репутація нашої країни зростала. Щороку наші історико-культурні заповідники відвідують величезна кількість туристів, які милуються всім тим, що є в наших історико-культурних заповідниках.
Досить важлива роль кожної людини у відродженні та реставрації історико-культурних заповідників. Ці установи постійно збирають кошти, які призначаються саме для реставрації та відродження, тому кожна людина може зробити свій фінансовий внесок. Для кожної людини це досить важливо, оскільки вона живе в цій країні і хоче, щоб вона могла залучати туристів і збільшувати знаходження в національну економіку.
Найменші можливості зробити свій внесок у реставрацію та відродження історико-культурних заповідників має місцева влада. Проблема в тому, що наші сучасні українські органи місцевої влади мають украй вузькі повноваження. Втім, якщо у членів цих місцевих органів дійсно є велике бажання, їх роль може зрости, адже вони можуть натиснути на органи центральної влади, так і на окремих громадян , закликаючи їх жертвувати свої особисті кошти на цю благородну мету.
Твір на тему: «Ідея соборності та незалежності України» за романом П. Куліша «Чорна Рада»
У будь-який час були люди, яких не влаштовував дісйний у суспільстві лад, бо вони щиро прагнули незалежності та свободи для українського народу. Дуже довго Україна знаходилась під гнітом різних держав, не маючи соборності. Саме тому тема незалежності – одна з найбільш популярних серед вітчизняних творців слова. Одним із перших в українській літературі до цієї проблеми звернувся Пантелеймон Куліш.
У романі «Чорна рада» читач має змогу гти чимало різних поглядів на незалежність нашої держави. Так, Сомко – ідеальний український правитель, гетьман, що всі свої сили покладає на створення могутнього та соборного суспільства. Гетьман має на меті об’єднати всі українські території та створити єдину державу. Для цього, на думку Сомка, слід було утвердити владу старшин, які б могли тримати народ в покорі своїми сильними руками.
Проте, навіть влада тих часів була спроможна на хитрість. Саме тому Сомко зазнав зради. І це була зрада найближчих людей – полковників, у яких гетьман був впевнений, наче у собі. Окрім цього, слід було подумати про надання певних прав трудовому народу, поліпшення соціальних умов. На превеликий жаль, цього славетний гетьман не зробив, як і не зміг згуртувати навколо себе однодумців. Тому він не одержав перемоги і поплатився за свою неможливу ідею власним життям.
Іншим борцем за незалежність та єдність України виступає у творі полковник Шрам, що прихильно ставиться до ідеї створення автономної республіки. Чимало років полковник не зраджує себе у своїх прагненнях і ділом, а не лише словом, до здобувати волю Україні. Проте саме у образі полковника можна помітити певну непослідовність. Спочатку він зневажає простий народ, козаків, не вважає за потрібне враховувати їхні думки у вирішенні державних питань. У той же час Шрам із захопленням згадує минувщину, славетні подвиги запорожців.
У кожні часи наш простий люд був дуже довірливим до неправдивих обіцянок з боку влади, до клятв і присяг чергових конкурентів у політичних іграх. В епоху, зображену у творі П. Куліша, відбулось посилення тиску на простий український народ, зазіхання з боку північних сусідів, криваві війни та розбої. Окрім цього, нехтувались права, здобуті нашими співвітчизниками у боротьбі проти шляхтичів. Саме тому кажному із нас зрозумілі прагнення цих сміливих людей.
Твір містить 339 слів.
Подробнее - на -
Объяснение:
