До ть 2. Прочитайте речення, правильно інтонуючи однорідні члени. Перепишіть, підкресліть однорідні члени і слово, до якого вони належать. Назвіть сполучники, що з'єднують однорідні члени речення. Укажіть поширені та непоширені однорідні члени речення.

1.Ні долі, ні волі у мене нема, зосталася тільки надія одна. (Леся Українка) 2.Моє щастя, і ніжність, і гнів я у пісні хотів зберегти. (В. Сосюра)3. Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої, в потічка веселого, що постане річкою, в пагінця зеленого, що зросте смерічкою. (А. Малишко)4.А по дашку прозорої веранди ходили то дощі, то голуби. (Л. Костенко)5. Митець думає не тільки розумом, а й серцем. (О. Довженко) 6.У лузі було чути веселий щебет пташок, кумкання жаб. (Із журналу)

Колибри - маленькое чудо природы, прекрасное и изящная.  Она трудолюбивая   как пчелка. И красавица, и заботливая мама. Все восхищаются ею и приходят в восторг от ее стараний и усилий принести пользу людям ,уничтожая многочисленных вредных насекомых.
Она самая маленькая птица на Земле , а точнее вид колибри-пчелка. Обитает она на островах Куба и Хувентуд. Длина тела колибри-пчелки составляет всего 5 см, и это вместе с хвостом и клювом, а масса тела всего 1,6 грамм.
Колибри-пчелка совершает более 90 взмахов крыльями в секунду, и благодаря чему можно услышать характерное жужжание. Это чудесная птичка и такая грациозная, быстрая и всегда занята своим делом. Это единственная птица во всем мире летать назад.
Несмотря на свои маленькие размеры, это самая маленькая птица на Земле летает со скоростью 80 км/ч. Она быстра и ловка.
Основу ее основного рациона питания составляют мелкие насекомые, а не нектар с цветков, как полагают некоторые. Насекомых  колибри находит в цветках и ловит налету. За день колибри съедает в два раза больше собственного веса. Она прожорлива. Но ее красота всегда радует глаз всех людей на земле.

Сліпучі в снігах степи. День повен сонця,люди радіють що повсюди забіліло .Багато років Таврія не бачила снігу. Перд цим все тонуло в хуртовина.Кілька діб хурделиця була з вітром ,таким, що зривало дахи із ферм і валило опори високовольтних ліній.

А зараз все вляглося, відвирувало. Пречисті засніжені степи ,біліють без кінця-краю ,а дерева понад шляхом стоять незрушні ,виблискують кришталево вони в суцільній обледенілості. Коли зупинитись чути як лід на гіллячках від доторку сонця тонко полускує видає скляний звук це якраз добре це галузки самі розламують свої прозорі льодяні окови щоб дихати їм теж потрібен кисень.

Дикі качки табунами в небі колись вони відлітали з осені у вирій а зараз зимують на Дніпрі бо ріка в цих місцях (нижче ГЕС) до самого гирла не замерзає щойно ми бачили її ще не порушену втручанням людини налиту до берегів повну потужних звированих вод. Чули як ключі з-під берега несуть між платанами рівний мелодійний передзвін грають музикою самої природи.

У березі всюди лежали тіні від навислих дерев а тут у степу сліпучо куріпки пасуться темним табунцем серед снігів щось вони там вишукують… Заєць проскакав попід лісосмугою ніби сміючись ніби граючись