Прийшла весна. Птахи,повертаючись із далеких країв(відокремлена обставина виражена дієприслівниковим зворотом), віталися з рідною землею. Усе навколо оживало, цвіло, буяло. Земля, що вчора виглядала білою пустелею, нині нагадувала казковий зелений килим, увінчаний ранніми квітами.
Дерева, укриваючись пишним цвітом(відокремлена обставина виражена дієприслівниковим зворотом), мрійливо погойдували вітами. Весняне сонце, зігріваючи весь простір(відокремлена обставина виражена дієприслівниковим зворотом), кидало на землю ніжні промінці, що сріблом переливалися на хвилях маленького струмочка.
Усе навкруги наповнилося незвичайним духом відродження, оновлення. Природа, ніби повновода ріка життя, невпинно і стрімко розливалася розкішшю свого багатства, щедрості, краси
відокремлена обставина виражена дієприслівниковим зворотом=виражена дієприслівником і залежними від нього словами
Объяснение:
Восени близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Майже не зоставалося пожовклого листя. Дівчатка побачили велике рожеве яблуко на одній з гілок яблуні. Вони аж викрикнули від радості. Оля запитала - як воно тут зберіглося?. А Ніна захотіла зірвати яблуко. Кожна з дівчаток хотіли з'їсти це яблуко. Вони соромилися сказати, що саме вона хоче його зкуштувати. Яблуко переходило з рук у руки, дівчатка не могли дійти згоди. Але потім вони вирішили віддати яблуко мамі. В маминих очах сяяла радість. Розділивши яблуко вона дала дівчаткам по половинці.
