1.Утворіть від поданих слів (де це можливо) просту та складну форми вищого й найвищого ступенів порівняння. Якими суфіксами й префіксами ви скористалися? ІІ. З одним утвореним прислівником (на вибір) складіть і запишіть речення.
ЗРАЗОК. Упевнено – впевненіше, менш упевнено, найвпевненіше, найбільш упевнено.
Смачно, дорого, занадто, широко, гарненько, низько, гарно.
2.Випишіть слова, утворені префіксально-суфіксальним префікс і суфікс виділіть кольором. У дужках напишіть від яких слів вони утворилися.
Попереду, посередині, зозла, щоразу, верхи, начисто, затепла, мимоволі, двічі, відтепер, взимку, босоніж, допізна, здалеку.

Геракл

Геракл був сином Зевса та земної жінки Алкмени. Людина

Насправді його звали Алкідом («сильним»). Сильний

                                                       

Під час гігантомахії Геракл забезпечив олімпійцям перемогу. Удари богів лише приголомшували гігантів, і тільки стріли Геракла вирішили результат битви на користь олімпійців.

Гайавата - герой ірокезьких віддань, відважний, мудрий, добрий, сміливий воїн, переможець зла, борець з ворожими силами природи. Г. - фігура народного епосу, з яким Лонгфелло був знайомий по записах етнографа Г. Р. Скулкрафта

Объяснение:

ВИБІР ШЛЯХУ

Його  охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне  у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка,  він не міг іти далі:  неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч  дороги громадилися вершини, які здавалися  стрімкими й неприступними.
Їх оточували непрохідні хащі,  яруги, стрімчаки й бескиди…
І все ж він  зійшов з  дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що  заздрили й  зневажали сміливця.
Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому  йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання,  участь у боях,  робота в  газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали  дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він  почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі  він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три  слова:
— Хочу стати режисером!