Людина йде по рідних вулицях де пройшло Її дитинство де прохо дили найкращі роки життя. Не знатимеш що таке туга за рід ною землею коли ти не покидав її . Де країна під вербою де широкий степ там твоя вітчизна. Люблять батьківщину не за те що вона велика а за те що вона своя. Коли Вкраїну люди покидають хіба вони не відають не знають що за морями відшукати щастя лишивши рідну вотчину не вдасться?

Я коли- небудь обов"язково побуваю у Єгипті. ( я-однією лінією, побуваю - двома)
Вони стояли віч-на віч , не говорячи жодного слова . ( вони- однією, стояли -двома)
Хтозна-як вирішують питання в цих організаціях. ( підмета нема, вирішують- двома)
Він по-батьківськи ніжно пригорнув до себе дитину. ( він- однією, пригорнув- двома)
Кодна людина по-своєму  бореться з поганим настроєм..( людина- однією, бореться- двома)
Землю треба використовувати по-господарському. ( підмета- нема, використовувати- двома)

Живий куточок Твір-описВлітку багато дітей гостять у своїх родичів: хто в селі, хто в іншому місті. Я часто відвідую свою тітку, і цього літа я гостила у неї близько місяця. Дні тягнулися поволі і одноманітно, здавалося, що жара долатиме нас вічно. Але один день у мене залишився в пам’яті. Моя подруга Олена запропонувала сходити в Палац для дітей і подивитися «Живий куточок». В порівнянні із задушливими вулицями міста Палац для дітей здався нам раєм. Перше, що я побачила, – це акваріуми з незвичайно красивими рибками. їх різноколірна луска переливалася всіма барвами веселки.Рибки підпливали до скла і дивилися на нас, беззвучно відкриваючи роти, потім раптом різко спливали в глиб акваріума, витончено виляючи хвостами і плавниками. Краса рибок, їх плавні рухи привели мене в стан спокою і утихомиреності. Але тут мій погляд впав на крокодила. Його очі здалися мені сумними.   Ми з подругою пішли далі. У іншій кімнаті були різні тварини і птахи. Крупна і різноколірна папуга щось обурено кричав при наближенні людей. Тут же була мавпа, яку теж турбувало наближення людей, вона голосно кричала. Решта мешканців куточка спокійно реагувала на нас. Товстенькі морські свинки крихітні хом’яки давалися в руки, їм подобалося, коли їх гладили. Ми вийшли з Палацу для дітей, і день здався мені не таким нудним. Спілкування з тваринами принесло велике задоволення. Відчуття спокою і втихомиреності не покидало мене весь день. І досі я часто згадую свої відвідини «Живого куточка».