Прочитайте речення, підкресліть головний член кожного речення, визначте їх типи.
Наприклад: Не співати(неозначена форма дієслова) вже малим соловейкам...
(безособове).
1. Як хто прийде, то ви пропали (Леся Українка). 2. Бажаєте прохолодитись, може?
(Леся Українка) 3. Поклянімось — недругам на зло — над Оріллю, що пливе у
вічність, жити так, щоб сором не було нашим дітям глянути у вічі (М. Луків). 4.
Сторожа, судді, війт — не підступити (Л. Костенко). 5. І сам не знаю, — щоб одну
кохати, а другу в церкву до вінця вести (Л. Костенко). 6. Тож відпустити дівчину
негайно і скасувати вирока того (Л. Костенко). 7. Можна тільки відчуть з вишини,
як до сонця тяжіє земля (В. Степанюк). 8. За що себе корити? (Л. Костенко) 9. Як
мені серце примусити знов повернутись в село? (А. Чубинський) 10. Не чуть їй в
сні глибокому, як купчаться сніги (Б. Степанюк). 11. На оцих оновлених просторах
лиш героям торувати путь (Б. Степанюк). 12. Величезні історичні зміни в нашій
дійсності можна і треба показувати через долю людей, через образи (О.
Довженко). 13. Мріяти й шукати, доки жити, шкварити байдужість на землі (В.
Симоненко). 14. До такого стану довести людину! (О. Гончар) 15. Бійцям не можна
спать на варті, плекать утому на лиці (М.Бажан). 16. Вас не забуть мені як рідну
Третю Роту... (В. Сосюра). 17. Пером не можна написати, не можна і в казках
сказати, яких було багацько див! (І. Котляревський) 18. От злізти б тут, побігать по
широкому полю або полежать в траві (М. Коцюбинський). 19. Йому хотілось,
може, як ніколи, з найвищої своєї вишини — побачить золотим узинське поле, хай
навіть як зерня величини (В. Степанюк).

Твір-опис на тему «Весняний ліс»Навесні ліс оживає після довгої зими. Ще недавно він був похмурим, а дерева стояли голі.А тепер ліс осяяло весняне сонечко. Тугі бруньки набухли на деревах за кілька днів. Вони розкрилися у ніжне зелене листя. Весняний ліс знову шумить від вітру.Відразу після закінчення зими, на ще мокрій та холодній землі з'являються перші проліски. Це маленькі, ніжні та тендітні квіти, але які ж вони сильні та витривалі! Проліски не бояться пробиватися крізь залишки снігу, назустріч сонцю. Вони не бояться також весняних приморозків.Скоро землю знову прикрасить шовковий килим з м'якої трави. А на сонячних лісових галявинах виростуть справжні розсипи різнокольорових квітів. Це яскраво-жовті примули, лілові крокуси, голубі дзвіночки, червоні дикі тюльпани. А слідом за ними білим або рожевим кольором зацвітуть деякі лісові дерева та кущі. Наприклад, дикі яблуні, вишні та груші, глід та бузина.Навесні ліс сповнений заливистих та дзвінких пташиних голосів. Лісові птахи шукають собі пару, в'ють затишні гніздечка. Весна - це час весіль для лісових мешканців. Навіть змії, і ті святкують свої зміїні весілля. Навесні змії дуже злі та не полюбляють, коли їм заважають. У цей час потрібно ходити лісовими стежками обережно, щоб ненароком не наступити на змію, яка гріється де-небудь на сонечку.Весняний ліс ошатний та світлий. Прогулянка ним – це справжнє задоволення.

Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.
Моя мама  дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.