Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (Панас Мирний)
Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує! (Т. Шевченко)
Мова — духовне багатство народу. (Василь Сухомлинський)
Кожного дня ми відкриваємо для себе нові горизонти життя і вдосконалюємо свої навички і знання. Як у наш час, коли техніка і наука з кожним днем крокують у майбутне, так і в минулому, з суспільством з консерватимними і ліберальними поглядами, твердження "вчитися ніколи не пізно" не втрачає свою актуальність.
Людина, яка б вона не була, кожен день використовує безліч інформації. І що буде, коли вона вирішить, що їй досить навчатись і що вона вже розумна? А буде те, що вона просто втратить своє розуміння реальності. Вона не знатиме нових слів, які кожного дня збагачують нашу мову, не вмітиме користуватися новою технікою, яка активно входить у повсякденний побут. Тобто, почнеться її деградація. А кому це потрібно?
Отже, ми маємо кожного дня навчатись і пізнавати щось нове. Тільки тоді ми здобудемо справжі знання і будемо жити в гармонії зі світом.
