І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав, неначе човен в синім морі, то виринав, то потопав. Проміння сонця ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло, наче хтось сипнув на воду блискучими іскрами. Бринить голосочок, як срібний дзвіночок, по садочку лунає. Сивина блищить у чорному чубі, наче озимина взялась інеєм на осінньому полі. Мій час пливе собі так тихо-тихо, як по ставку пливе сухий листок. Абрикоси світилися, виточували м'який жовтий колір, немов малесенькі зірочки горіли повільним утішним вогнем.
