Моє місто у перший ранковий день!
Ранкове місто було приспано легким туманцем.На вулиці тихо,жоднісінької людини.Йдучи мокрими тротуарами до нашої центральної площі,можна почути , як талі крапельки снігу виграють свою весняну мелодію на залізних рамах балконів.У центрі нашої площі дивовижної краси квіти , що саме прокидаються від зимового сну,а біля них великий залізний герб ,який чудово підкреслює патріотичність назви нашого міста! Повернувши направо та пройшовши вздовж вулиці Юності ми потрапимо на пустуючий ринок,але на вихідних тут розгортаються спраажні торгові баталії.Зліва видніїться стара водонапірна вежа ,наш маленький «Біг-Бен»,що колись виконував свою функцію але зараз просто просто гарна декорація міста.Пройшовши весь ринок відкривається прекрасний вид на Дніпро яке заворожує своєю красою та роздоллям .Далі вже виїзд з міста до славнозвісного села Трипілля .Наше місто маленьке ,але будь-кого захопить своєю затишністю!
(Описував своє тому вибач якщо не підійде)
Сьогодні мати почала дiставати з комори, з-зі скринi, навiть з полиці за божницею свої вузлики. В них лежало все насіння: огiрки, квасоля бiла, горох, кукурудза жовта й червона капуста, буряки, мак, морква, петрушка, цибуля, часник, соняшник і ще всяка всячина.
Мати перебирала своє добро, хвалилася його силою і вже мабуть бачила себе в городi посеред лiта. Я теж у думках забирався в горох або нахиляв до себе спiвучi макiвки.
Мати перша в свiтi навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п'янкий любисток, маковий цвiт і калину.
