Стислий переказ тексту УдомаЗнаю одного старшокласника, котрий на людях — сама ввічливість (особливо, коли поруч дівчина, якій він хоче подобатися), А вдома... Від його грубощів, безцеремонності й егоїзму страждають найближчі люди. То ж чого варта його показна вихованість?! Протягом дня ми спілкуємося з різними людьми — у школі, профтехучилищі чи технікумі, де вчимося; вдома і на вулиці, у метро, автобусі й приміській електричці, у магазині; в кіно, на ковзанці, танцювальному вечорі дискотеки. Спілкуємося близько й постійно — з рідними, вчителями, однолітками. Епізодично — з мало знайомими і незнайомими людьми. А починається наше спілкування у сім'ї.
Вранці всі поспішають: часу обмаль. Хтось із ваших рідних, може, сьогодні не виспався або йому недобре, хтось має вийти з дому раніше, ніж звичайно, і тому нервує, поспішаючи. Мати чи бабуся забарилися із сніданком, а треба вже йти. Коротко кажучи, ситуацій, щоб зірватися невитриманим словом, може виникнути безліч. Ось тут і стає перед людиною екзамен на істинну, непоказну вихованість: на вміння стримуватися, поступатися. Адже роздратування з якогось нікчемного приводу викликає ланцюгову реакцію зіпсованого на весь день настрою близьким і їй самій.
