Несмотря на то, что французский климат можно считать умеренным и зима там сравнительно мягкая, она все равно надоедает сыростью и промозглостью. Сердце жаждет весны, а душа художника – тем более! И, кстати, у импрессионистов был особенный повод любоваться весной и без устали живописать ее как время переходное, богатое тонами и полутонами, оттенками быстро меняющегося состояния природы.Впрочем, справедливости ради, стоит отметить, что весна, изображенная Клодом Моне, – та, что уже в самом разгаре. Зимой здесь, как говорится, и не “пахнет”. Скорее, все живет предвкушением лета: небо выше, солнце ярче, деревья во всю зеленеют, и двое пришли не то на прогулку, не то на пикник. О весне свидетельствует крайне неустойчивая погода: дует сильнейший ветер. Он пригибает к земле молодую, свежую траву и даже деревья, молодые березки, норовит согнуть почти в дугу.
Художнику удается передать почти физиологическое ощущение бешеных порывов ветра.
Объяснение:
1 твір:
зима. царство снiгу i морозу. одна з його найчарiвнiших картин — це зимовий ранок. як гарно прокинутися вранцi й вiдчути початок нового зимового дня! прокинешся, скочиш зi свого лiжка, пiдбiжиш до вiконця — i твої очi вiдразу ж заслiплює океан кришталево-чистого снiгу. вiн, наче дорога матерiя, блищить i переливається пiд скупими променями зимового сонця.
дерева надворi теж у важкому дорогому вбраннi. пишно й водночас якось таємничо стоять вони, сповитi бiлою пухкою тканиною. на гiлках деяких дерев розвiшано годiвнички. снiгурi, горобцi та iншi птахи прилiтають туди пiдгодуватися. приємно i весело спостерiгати за галасли вою метушнею птахiв!
вранцi може пiти снiг. iнодi вiн густий, пухнастий, а ще вiн може ледь яскриться на сонцi. тодi здається, що з неба сиплеться легке i майже непомiтне срiбло — й увесь ранок через це набуває урочистостi. дуже приємно бути надворi зимового ранку, дихати його чистим морозним повiтрям!
2 твір:
морозне сонечко тільки но піднялось на блакитному чистому небі , а вже прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. білі-білі. і тільки де-не-де видніються червоні кетяги горобини. таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. шосе вже скинуло з себе білосніжний наряд, і здається, що дорога чорної змією звивається між високими будинками в білосніжних шапках. незважаючи на ранню годину, люди кудись поспішають, залишаючи на снігу ланцюжки своїх слідів, які переплелися між собою.
я люблю такі зимові ранки, вони дарують мені натхнення.
