велосипедист, що рухається проїзною частиною, є повноправним учасником дорожнього руху! він, відповідно, зобов'язаний знати й дотримуватися правил дорожнього руху. велосипедист може здійснювати будь-які маневри, не заборонені правилами. маневри на проїзній частині мають бути передбачуваними й зрозумілими іншими учасниками дорожнього руху.
вимоги до велосипедистів, що рухаються по проїзній частині
1. рухатися по проїзній частині на велосипедах дозволяється особам, що досягли 14-річного віку.
2. велосипед повинен мати справні гальма, звуковий сигнал, бути обладнанимсвітловідбивачами: спереду білого, позаду червоного, по боках жовтогарячого кольору.
3. велосипедисти повинні рухатися по велодоріжках, а якщо їх немає — по крайній правій смузі проїзної частини, в один ряд (також можна їздити по узбіччю (* узбіччя — виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, що прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні й не
призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених правилами дорожнього руху. узбіччя може використовуватися для зупинки й стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у випадку неможливості пересуватися по них ), не заважаючи пі.
виїжджати з крайньої правої смуги можна для виконання об’їзду перешкод (припаркованих машин, ям тощо).
4. якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям, велосипедистимають поступитися дорогою іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі.
5. для руху по проїзній частині колони велосипедистів мають бути розділені на групи (до 10 велосипедистів у групі) з дистанцією 80–100 м між групами. велосипедисти у групах повинні їхати один за одним, щоб не заважати іншим учасникам дорожнього руху.
6. під час руху по проїзній частині, перед зупинкою, перестроюванням,
поворотом або розворотом велосипедисти зобов'язані подавати попереджувальні сигнали:
• поворот або перестроювання праворуч: витягнута права рука (мал. 1);
• поворот або перестроювання ліворуч: витягнута ліва рука (мал. 2);
• зупинка: піднята догори будь-яка рука
Речення бувають прості і складні, а прості — односкладні і двоскладні, непоширені і поширені, повні і неповні, неусклад-нені і ускладнені.
1. За кількістю синтаксичних (підметово-присудкових) центрів речення поділяються на прості і складні.
Просте речення має один синтаксичний центр: Я хочу правді бути вічним другом і ворогом одвічним злу. (В. Симоненко.)
Складне ре<Ашя має два або більше синтаксичних центрів: Пахне хлібом земля, що дала мені сонце і крила. (Д. Павличко.)
2. За вираження синтаксичного центра прості речення поділяються на односкладні і двоскладні.
В односкладному реченні є лише один головний член (підмет або присудок) і другого не потрібно: 1. Неповторні картини дитинства! (Ю. Збанацький.) 2. Надворі смеркало і сутеніло. (І. Нечуй-Левицький.) 3. І добру, і щастю в цьому домі бути! (М. Нагнибіда.)
У двоскладному реченні є два головні члени (і підмет, і присудок) або один із них пропущено: 1. Проїхали козаки. Зникли за обрієм. (Н. Рибак.) — у другому реченні пропущено підмет коза-
183
ки. 2. Над Золотими воротами котиться сонце, мов диня баштанами. (Б. Олійник.) — у другому, підрядному реченні пропущено присудок котиться.
3. За наявністю другорядних членів прості речення поділяються на непоширені і поширені.
Непоширене речення складається тільки з синтаксичного центра, другорядних членів у ньому нема: 1. Гаї шумлять. (77. Тичина.) 2. Багато літ перевернулось, води чимало утекло. (Т. Шевченко.)
Поширене речення, крім синтаксичного центра, має один або більше другорядних’ членів: Що любиш ти найбільшою любов'ю? — Сонце, небо, далі і тополі. (В. Сосюра.) — обидва речення поширені (тільки друге неповне — у ньому пропущено підмет і присудок: я люблю).
4. За наявністю потрібних для висловлення думки членів прості речення поділяються на повні і неповні.
У повному реченні є всі потрібні члени речення; у неповному — бракує одного або більше потрібних членів речення, які встановлюються з контексту або ситуації.
Наприклад, в уривку: Ta пісня має у собі щось отруйне. Будить жадобу. Чим більше слухаєш, тим більше хочеться чути (M. Коцюбинський.)—перше речення повне, воно зрозуміле й без наступного. Але друге без першого незрозуміле — у ньому пропущено підмет з означенням: та пісня. Третє речення складається з двох простих, і вони теж незрозумілі без першого — у кожному з них бракує додатка з означенням: ту пісню (або її). Отже, останні три прості речення (Будить жадобу. Чим більше слухаєш ... тим більше хочеться чути) неповні.
5. За наявністю однорідних членів, відокремлених членів і внесень прості речення поділяються на^неускладнені і ускладнені.
У неускладненому реченні немає однорідних членів, відокремлених членів і внесень (звертань, вставних і вставлених слів та речень, слів-речень): На високому Пагорбі Слави верби тужливо шумлять. Під веселкою у голубіні голуби летять. (В. Лучук.)
В ускладненому реченні бувають однорідні члени, відокремлені члени і внесення: Напевне, це й справді не жінка, а саме літо йде собі загородами, лісами і, співаючи, нахиляється до су-ничників і грибовищ, підіймає руки до плодючого дерева. (М. Стельмах.)
Отже, будь-яке речення характеризується такими ознаками:
1. Характеристика речення в цілому.
За метою висловлювання За інтонацією За кількістю центрів
1) розповідне 2) питальне 3) спонукальне 1) неокличне 2) окличне 1) просте 2) складне
184
2. Характеристика простого речення.
За вираження центра За наявністю другорядних членів За наявністю всіх потрібних членів За наявністю ускладнень
1) односкладне 2) двоскладне 1) непоширене 2) поширене 1) повне 2) неповне 1) неускладнене 2) ускладнене
Примітка. Щоб спростити записи й перевірку, далі під час аналізу речень використовуватимуться цифри з таблиць. Причому ці цифри-харак-теристики будуть записуватися в тому ж порядку, як ідуть колонки в таблицях.
Наприклад, цифрова характеристика речення: Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина, красується, любується на всю Україну. (Т. Шевченко.) — матиме такий вигляд: 112.1) 2212; 2) 2221: Перші три цифри означають, що речення в цілому — розповідне, неокличне, складне. Наступні чотири цифри характеризують перше просте речення: Між горами старий Дніпро... красується, любується на всю Україну — двоскладне, поширене, повне, ускладнене. Останні чотири цифри стосуються другого простого речення: ... неначе в молоці дитина... — двоскладне, поширене, неповне (пропущено присудок), неускладнене.
244*. Схарактеризуйте речення, користуючись цифрами, як це показано в примітці до наведених вище таблиць.
I. O земле, велетнів роди! (П. Тичина.) 2. Хіба є хто на землі крилатіший за людину? (О. Гончар.) 3. Добре нам мати на світі хорошого *друга, друзів — ще краще. (Af. Рильський.) 4. Треба <Ілову ніжності додати, щоб уміло друзів пригортати. (Af. Син-гаївський.) 5. Товариство не для користі вибираю, а для душі. (П. Дороиіко.) 6. Чи є слова, якими гоять рани? (/. Жиленко.)
