Дух та духовність. Не варто думати, що дух це поняття містичне чи теологічне. Дух це неосяжна раціонально трансцендентна сутність, яка проникає крізь простір та час, рухає живим світом і спричинює його розвиток.
Прояв духу не залежить від місця, часу, цивілізаційної чи культурної приналежності. І є лиш одне застереження — це місце чи час мають бути готові до проявів духу. Дух живе, де хоче, і здійснює одухотворення. Однак дух вперто не хоче жити в трупах і в гниллі. Отже там, де труп, де загнивання, духу бути не може.
Щоб дух проявився, йому має сприяти духовність місця та часу, яка з появи в природі людини здебільшого пов’язується з її діяльністю. І навіть незвичайна відсутність духу де-небудь і коли-небудь теж тепер зазвичай спричинена людиною.
Духовність є здатністю до позитивних перетворень фундаментального рівня, тобто до духотворних дій, які сприяють проявам духу. Історично саме релігія поширювала духовні практики, але духовність не обов’язково релігійна. Духовність може бути не пов’язана з традиційною моральністю. Духовність — не всяка творчість, а лише творчість на рівні фундаментальних перетворень.
"Бачити несправедливість і мовчати - це значить самому приймати участь в ній!"
-Ти ба,Сергію,здається,вчителька помилилась із твоєю оцінкою!
-Чому ти так вважаєш?
-Поглянь на наші відповіді,ми ж писали перший вариант,так?
-Так,а що не так?
-Поглянь!У дванадцятому запитанні у нас обох відповідь "В",так?
-Дивно,чому у тебе відповідь зарахована вірною,а в мене - ні?
-Прикро,але давай підійдемо до вчительки й запитаємо?
-А якщо відповідь "В" є справді невірною й тобі знизять оцінку теж?
-Нічого страшного,Сергію!
