Твір на тему: "Я йду в гості до мого друга" (10-12 простих речень)

На мою думку, людина не є царем, бо нас породила природа та ми її дитя. Зараз людина вважає себе великим створінням, бо ми найрозумніші істоти в світі, але це не дає право нам, на перевищення наших прав та на знищення інших істот. На сьогодні людина створили чи не мало проблем, я вважаю, що через спричинені людьми проблемами, як екологічними, так і соціальними, не дає право нам вважати себе кимось більшим, чим звичайною людиною. Ми маємо пам'ятати, що все людство - це породження природи. Цар - це титул, якого гідний тільки найповажніша та розоміюча все істота, я не можу сказати чи мі гідні цього титула.
Отже, людина морально не готова до цього титула. 

(не судите строго, если есть ошибки, извините)

Частіше за все щастя приходить до щасливого, а нещастя - до нещасного.Частіше за все щастя приходить до щасливого, а нещастя - до нещасного.

Моя мама часто каже, що речі є такими, як ми до них ставимося.

Однак, я довго не міг зрозуміти що це означає. Як ось цей маленький

велосипед, що вже багато років стоїть на балконі, може виглядати по-

різному для кожного хто його бачить?

 І одного разу я збагнув. Пригадую, коли у мене не було велосипеда,

я був упевнений, що стану найщасливішим, коли мені його куплять. Так і

трапилось. Мені купили велосипед, точніше не велосипед, а щастя. І до мене

малого і щасливого щастя приходило щоразу, коли я крутив педалі. Яким

же щастям було проїхатися брудною калюжею, коли бризки розліталися на

всі боки! Та чомусь ця калюжа не викликала жодних позитивних емоцій у

тітоньки, що проходила повз. Скоріше навпаки – вона виглядала нещасною і,

напевно, почувалася так само. А моя щаслива калюжа для неї перетворилася

на суцільне нещастя у вигляді задрипаного багнюкою плаща.

 Виходить і справді, речі є такими, як ми до них ставимося. А щастя

обирає того, хто його чекає.