Письмово розподілити речення на три стовпчики (1 однорідні присудки), (2 однорідні означення), (3
однорідні додатки)
Все ожило, заграло, умившись цілющою небесною
вода. Все молоде, міцне i свіже. Майнув
крилятами метелик, полоскотавши ними мене по
ший кинувся в жито, сів на жовтій свиріпі.
увійшов у літературу разом з тим поколінням, яке
для нас уособлюсться іменами Ліни Костенко,
Івана Дзюби, Івана Драча. Висока, злегка
присутня постать, некваплива, розважна ходу,
лагідний усміх - в образі такому приходити Василь
Земляк у наше сьогодення. Це покоління вже
гартувалася в боротьба за демократичні цінності,
за краще життя свого народу, за ідею рівності.​

Що ж важливіше наполегливість чи скромність? на мою думку дві риси важливі адже якщо людина буде заннадто скромною їй може бути важким прийняття важливих рішень а з занадто наполегливою людиною спілкування може бути не дуже приємним.почнемо зі скромності. ця риса вважається показником ввічливості, вихованості і хороших манер. зі скромною людиною простіше спілкуватись, вона ніколи не нагрубить і не образить товариша, знайомого або просто перехожого. така людина завжди і підтримає і ніколи не поставить себе вище інших.  наполегливість також хороша риса. наполегливим людям простіше приймати сладні рішення. така людина завжди буде іти до своєї мети і дотримуватись своєї думки незважаючи ні на що. також якщо ця людина відмовилась від якоїсь пропозиції то сперечатися з нею марно. якщо такій людині запропонували щось що може зашкодити іншими і сказали якщо цього не зробиш будеш слабаком, їй легше відмовитись.на мою думку дві риси важливі і немає зайвої

 В одномумісті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.

  Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:

- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.

Чирик відповів:

- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.

Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.

   За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.

  З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.