Прочитати загадки. Виписати слова, в яких можливе чергування голосних та дібрати такі споріднені, в яких це чергування відбувається. 1. Тільки припече, воно зразу ожива. 2. Текло, текло і лягло під скло. 3. Руками впирається, ногами лізе. 4. Прийшла дівка з гір, несла на собі сім шкір, як їх розбирали, всі над ними ридали. 5. Зимою зрію, весною прію, літом умираю, восени оживаю. 6. Я росла в темній темниці, як зросла — взяли в світлицю. З мене шкуру всі деруть, мене варять, мене труть, пироги з мене печуть, відгадайте, хто ж я.

На мою думку, індивідуальний розвиток складається з п’яти окремих етапів. Якщо ви навчитеся дотримуватися їх, то ви напевно досягнете успіху. Нижче їхні короткі формулювання.

1. Ставте перед собою чіткі цілі.

2. Виявляйте наявні проблеми і не миріться з ними.

3. Проаналізуйте ці проблеми, щоб зрозуміти причини.

4. Розробіть план, який до вам впоратися з проблемами.

5. Робіть все необхідне, щоб втілити свій план і отримати результат.

По-перше, вам потрібно вирішити, до чого прагнути. Вибір цілей визначить напрямок вашого руху. На шляху до них ви неминуче будете мати справу з проблемами. Деякі з яких змусять вас побачити власні слабкості. Як ви впораєтеся з болем, який виникне, залежить від вас. Якщо хочете домогтися своїх цілей, то вам слід зберігати спокій і дотримуватися аналітичного підходу, щоб точно діагностувати проблеми, розробити план, який до з ними впоратися, і робити те, що необхідно, щоби досягти результату. Після цього у вас з’являться нові цілі, і весь процес повториться. Для динамічного розвитку вам доведеться робити це швидко і постійно, щоразу ставлячи для себе вищу мету.

Объяснение:

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина
Нас, людей, на планеті більше семи мільярдів, і кожна людина належить до якогось народу. На мій погляд, людина може й жити сама по собі, може забути про те, до якого народу належить, але це буде неповноцінна людина. Вона буде неповноцінною не в сенсі фізичних або розумових здібностей, а в сенсі культури. 

Кожен з нас є ланкою у довгому ланцюгу поколінь, який тягнеться з давніх давен і не закінчится на нас. Цей ланцюжок з'єднує далеких предків з нащадками. Якщо людина цурається свого народу, країни, що її породила, своєї мови та традицій, то це означає, що вона цурається своїх предків, зраджує їх.   
 
На мій погляд, поважати культуру та традиції - не означає жити так, як жили наші предки декілька століть тому. Це й неможливо. Але пам'ятати, звідки ти взявся, яка земля тебе породила, до якого народу ти належиш - треба. Треба знати свою історію і мову, пам'ятати про славетних предків. Саме це робить людину справжньою людиною, а не просто біологічною істотою.