Відповідь:
Люди стояли півколом біля призьби. Серед гурту сидів сліпий кобзар, біля нього примостився хлопчик. Сухими руками кобзар перебирав струни почорнілої від давності кобзи. У пісні мовилося, як варив козак пиво. Хто тільки не приходив його пити! Був турчин, був татарин, заходив шляхтич. Усі лежать мертві з тяжкого похмілля. А козацька шабля, вкрита іржею, висить у коморі. Нікому витягнути її з піхов та вияснити гартовану сталь. Пісня хвилювала, тривожила. З такою піснею, навічно в серце вкарбованою, можна піти й на смерть. (За Ю.Мушкетиком; 80 сл.)
Пояснення:
виділені жирним шрифтом дієприкметникові звороти
