Укажіть речення, що містить кілька рядів однорідних члені речення. (0,56) А. Незабаром форкания коней, Степанова лафка, тягуче рипітня журавля і плескіт води в кориті розтанули. Б. Данило сідае на поріжку, роз8'язуе ганчир"я і по черзі розшинае в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти. В. Восени можна ходити до лісу просто по запахи, на дегустування іхнього розмаiгтя, для пригошання іхньою животворною шлюшістю​

  Завдання: Доведи, що граки і ворони - розумні птахи.

  Граки і ворони - напрочуд розумні птахи, що було доведено вченими. Взимку, коли стає холодно, вони величезними зграями летять до міста. Вони усвідомлюють, що тут більше харчів. Доведено, що ці птахи можуть гратися, дражнитися, передавати досвід іншим членам птаства.

  Мабуть, кожен з нас хоч раз бачив, як ворона кидає горіх з великої висоти або під машину. У такий б вона розбиває горішок, щоб потім з'їсти. Граки і ворони ніколи не бояться опудал. Вони настільки розумні, що усвідомлюють те, що перед ними стоїть не жива людина.

Поза сумнівом, народні традиції — це культурна спадщина, до того ж у кожного народу — своя. Їх іс­торія сягає глибини віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту. І ми, нащадки великого народу, повинні берегти і примно­жувати це народне багатство, аби усвідомити, що є його частиною. Усвідомлення своєї причетності до великого народу є усвідомленням себе самого, своєї значимості у світі. Той, хто не знає своєї культури, цурається мови, не може з пошаною ставитись і до культури інших народів. Скільки обрядів довелося мені побачити: і весіл­ля, і свято Купала, і свято першого снопа! Мені по­щастило брати участь в усіляких Різдвяних дійствах… А скільки ще не побачено! Адже світ такий великий, життя таке дивовижне, а традиції допомагають збага­тити його. Згадаймо хоча б безсмертні твори І. Котляревсь­кого «Наталка Полтавка», Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся», М. Коцюбинського «Тіні забутих предків, автобіографічні твори О. Довженка «Зачарована Дес­на», М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» та ін., у яких зображено широку палітру народних традицій. Я із задоволенням читаю книжки, які містять ін­формацію про історію і культуру інших народів, по­рівнюю наші звичаї з традиціями інших регіонів України та інших народів. Доволі приємно, коли ви­являється, щоукраїнські традиції — багатші, мова — милозвучніша, пісні — мелодійніші. Яка гордість наповнює душу за увесь народ і за себе особисто. Отже, будучи частиною народу, не можна не ці­кавитися його душею, його життям — народними традиціями, що є його культурною спадщиною, бо, як писав Антін Могильницький:
Кожен нарід, хоть би дикий, Любить свій родимий край, Любить отцівські язики, Свою мову і звичай.