Відповідь:
Я би визначила настрій цієї пейзажної замальовки як зачаровано-умиротворений. Поезія нагадує акварельку - легку, повітряну, проте яскраву: все свіже, "все блищить", "день такий полив'яний", "блискавки ... в траві", "мокрі ниви". У природі спокій і рівновага. Все настільки гарне й живе, що сприймається як казка: "дідок старесенький, кропив'яний,
блискавки визбирує", "струшується сад, як парасолька", "корів розсипана квасолька доганяє хмари". Замилування природою, крім цих казкових метафоричних образів, перадає і зменшувано-пестлива лексика: дідок, парасолька. квасолька. Чарівна картина природи наче повертає ліричного героя в дитинство з його безпосередністю, емоційністю, здатністю вірити в диво і бачити світ, у якому " і люди як нові".
Пояснення:
Що обманювати негарно, відомо усім. А якщо ти не хочеш говорити правду, коли тебе про неї запитують?. Наприклад, щоб не хвилювати старших якими-небудь неприємними новинами. Отримав в школі погану оцінку, але батьки сьогодні були дуже зайняті і не поцікавилися успіхами в школі. А ти також нічого не сказав. Але ж не збрехав, не сказав, що оцінка відмінна. Поки згадають, можна і оцінку виправити… Ось що розповів мені один товариш.
Під час зимових канікул він гостював в селищі у бабусі. Подружився з ровесниками - сусідським хлопчиною. Разом в сніжки грали, з гірки каталися. Недалеко від селища є великий ставок. Дітям суворо було заборонено виходити на лід. Це небезпечно. Але Олег, найсміливіший з місцевих, увесь час за усю компанію на лід, і одного разу вони все-таки пішли. Лід був ще слабенький, в деяких місцях прогинався. Ходили аж до пітьми, катали, веселилися.
Прийшов Саша (так звуть мого товариша) додому. Черевики, штани мокрі. Бабуся вже хвилювалася. «Де це ви були? - запитує. - Я і на вулицю виходила, на гірці нікого не було». Саша відповів щось нерозбірливе. Так і почалися небезпечні прогулянки. Але за декілька днів бабуся початку про усе здогадуватися і відверто запитала, чи не ходять, випадково, діти на ставок. Саша хоч якось викрутитися, але стало соромно. Бачить, що бабуся дуже вже схвилювалася і він в усьому зізнався.
Як не умовляв Саша бабусю нікому не розповідати, нічого з того не вийшло. Дізналися інші батьки. З дітьми суворо поговорили, пояснили, що їх прогулянки були дуже небезпечні. «Ей, ти, зрадник, знатися з тобою не хочу»! - заявив Саше Олег. Саші стало дуже прикро. Але два дні після цього недалеко від берега провалився під лід рибалка. І хоча це був молодий і сильний чоловік, його ледве врятували. Добре, що зблизька були люди.
Я сказав своєму товаришеві, щоб він не засмучувався і не вважав себе за зрадника. Тим більше, що Саша ще спочатку сказав Олегу про небезпеку, але той тільки засміявся у відповідь. Так, не можна виявляти друзів. Але якщо вони, помилявшись або не розуміючи усього, здійснюють щось небезпечне, погане? Можливо, Сашкина чесність врятувала когось від лиха
